Зелені стіни

Створення цікавого неповторного саду мрія кожного любителя садівництва. Оригінальним прийомом для досягнення такої мети є пристінна культура як різновид формового садівництва.

Штучні форми, наприклад, обрамлення стін пальметами з яблунь, груші, абрикоса, винограду, актинідії, лимонника та інших плодових культур не лише внесуть суттєве різноманіття у зовнішній вигляд саду, а й стануть його родзинкою, до того ж і користь буде немала — при правильному догляді пристінна культура плодових дає непогані врожаї.

Пристінна культура плодових в Австрії (фото 1 і 2) та в Україні (фото 3 – ботсад ім.Гришка)

У пристінній культурі можна також використовувати багато декоративних рослин, перелік яких наведено нижче.

Зелені «стіни» можна влаштовувати не лише по боках будівлі та різних споруд – глухих парканів, сіток, високих підпірних стінок, огорож спортивних майданчиків, стоянок тощо, а й у внутрішніх двориках і навіть в інтер’єрі будівель.

При створенні зелених стін ми не лише підвищуємо декоративні та естетичні якості простору саду, а й отримуємо ще низку переваг від пристінної культури, зокрема:

• Візуально значно зменшується непривлекательний простір стін.
• Влітку зелень захищає стіни будівлі від прямих сонячних променів, скорочуючи при цьому споживання електроенергії для роботи кондиціонерів для охолодження повітря в будівлях.
• Хоч і незначно, але забезпечується додатковий шар теплоізоляції в холодний період року.
• Знижується рівень шуму, що проникає всередину будівлі.
• Створюється більш комфортний тепловий режим на території.
• Покращується якість повітря в міських районах.
• Забезпечується додаткове середовище існування диким тваринам, передусім птахам, у міських районах.
• Доповнюється площа зелених насаджень у вертикальному форматі.

При цьому вирощування плодових рослин біля стін створює певні переваги і для самих рослин. Тут менше вітру, акумулюється тепло, тому створюється сприятливий мікроклімат, який дозволяє вирощувати високоякісні теплолюбні сорти.

На шпалерах кожна гілка розташована в одній площині, а отже прекрасно освітлена. Плоди в таких умовах — кращого смаку і яскравішого забарвлення. Зростає врожайність, оскільки на пристінних шпалерах закладається більша кількість квіткових бруньок, і дерева майже щороку плодоносять. Деревина у таких рослин краще визріває, підвищується їх стійкість до несприятливих умов, вони легше переносять холодні, морозні зими.

Асортимент рослин

У пристінній культурі можна вирощувати значний асортимент плодових і декоративних рослин. На практиці найчастіше з плодових дерев вирощують яблуні, груші, абрикоси, сливи на клонових карликових або низькорослих підщепах. Дуже широко для пристінної культури використовують ліани – виноград, актинідію, лимонник. Слід звернути увагу на зимостійкі сорти, тому краще садити сорти вищезазначених культур, які добре зарекомендували себе в даній місцевості.

З декоративних рослин у пристінному озелененні частіше використовують ліани – різні види декоративного винограду, клематиси, плетисті троянди, гліцинію, жимолость-каприфоль, аристолохію, гортензію черешкову, текому (кампсис), плющ тощо. Іноді в пристінній культурі використовують піраканту, хеномелес (айву японську), глід, липу, граб тощо.

 

Технологія посадки

Оптимальним місцем для шпалер будуть стіни, орієнтовані на південь, південно-захід, південно-схід або схід. Біля вертикальної площини будівель або споруд бажано влаштувати каркас із дерев’яних рейок, планок. Дерев’яні рейки з перетином 2,5х2,5 см потрібно пофарбувати фарбою в тон стін. Планки або дріт розміщують по дерев’яних рейках з відстанню між рядами 30-40 см, їх довжина залежить від розміру стіни і, звичайно, від запроектованих розмірів шпалери. Як варіант, можна спорудити металевий зварний каркас. Альтернативний недорогий спосіб виготовлення решітки – використання кабелю або дроту з покриттям. Каркас решітки може бути прикріплений або безпосередньо до стіни споруд, або з деяким проміжком для циркуляції повітря.

Біля стіни викопують траншею або яму глибиною і шириною не менше 80 см. Засипають її родючим, добре удобреним ґрунтом. Якщо ґрунт важкий (глинистий), додають крупнозернистий річковий пісок, а в легкі ґрунти вносять чорнозем або глину, у ґрунтосуміш також вносять органічні та мінеральні добрива. Дуже бажано в посадкових ямах (траншеях) влаштувати дренаж із гравію (щебеню), щоб уникнути застою води, яка легко проникатиме в нижні шари ґрунту. Необхідно забезпечити будинки зливовими трубами, щоб вода з даху не стікала на дерева.

Щоб не пошкодити фундамент, слід особливо ретельно влаштовувати його гідроізоляцію. Висаджені дерева формують зі штамбом, висота якого 40-60 см, нижче всі гілки вирізають. Вирощуючи рослини біля стіни, важливо пам’ятати і дотримуватися таких правил:

• рослини слід формувати поступово, не допускаючи оголення нижніх гілок. Верхній ярус починають створювати лише тоді, коли зміцніє нижній ярус;
• обов’язкова своєчасна підв’язка скелетних гілок і напрям їх по відповідних планках каркаса відповідно до обраної форми крони;
• при вирощуванні віялової форми гілки розправляють так, щоб використати всі вільні місця. Необхідно проріджувати густі та вирізати слаборозвинені гілки;
• для своєчасного утворення бічних плодових гілочок за вегетацію слід зробити кілька прищипувань зелених пагонів;
• у симетричних формах між усіма гілками має бути однакова відстань.

Формування рослин

У формуванні рослин, висаджених біля стін, найчастіше застосовують просту пальмету з горизонтальними гілками, пальмету Вар’є та вертикальні кордони. Залежно від розміру стін і поставлених завдань, їх можна комбінувати з іншими формами – віяловою, U-подібною, трьох-, чотириярусними кордонами. Правильною обрізкою досягають того, що всі гілки, а отже, і стіна будуть покриті влітку зеленим листям, навесні – квітками, а восени – гарними плодами.

Для прикладу наведемо особливості формування найбільш поширених порід для пристінної культури – яблуні та винограду.

Для пристінної культури яблуні частіше використовують такі прості форми:

Пристінна пальмета. Для отримання пристінної пальмети пагони підв’язують до рейок шпалери з таким розрахунком, щоб використати весь вільний простір стіни, дотримуючись достатньої відстані між пагонами і гілками – близько 40 сантиметрів. Простір між ними заповниться обростаючими і плодовими гілочками. Для пристінних пальмет використовують саджанці культурних крупноплідних сортів яблунь, щеплені на слаборослі карликові підщепи, а для великих будинків – навіть на більш сильнорослі підщепи. Вони довговічніші, ніж яблуні, щеплені на низькорослі підщепи.

Щоб викликати проростання всіх бруньок на кожному однорічному пагоні продовження, пагони необхідно ранньою весною обрізати приблизно на третину над зовнішньою брунькою, яка дасть наступний пагін продовження. Бічні ж пагони влітку потрібно прищипувати над 3-4-м листом, щоб викликати утворення плодових гілочок і бруньок. Всі пагони, що йдуть всередину – до стіни, – треба своєчасно ламати або вирізати.

Якщо якась потрібна брунька на пагоні не проростає, то над нею весною роблять невеликий надріз, завдяки якому висхідні розчини затримуються і спрямовуються в бруньку. Порожні місця можна заповнити щепленням до пагона ранньою весною або в першій половині серпня ростовою або плодовою брунькою.

Вертикальний одноштамбовий кордон. Ранньою весною висаджують вздовж стіни на відстані 40–50 сантиметрів один від одного і 20–25 см від стіни однорічні саджанці яблунь на карликових підщепах (парадизці та інших). Після висадки їх обрізають на третину довжини над брунькою, зверненою назовні, а не до стіни. Паго́н із цієї бруньки буде пагоном продовження стовбура. Всі пагони, що знаходяться нижче 25 сантиметрів від землі і з’явилися з бруньок, звернених до стіни, ламають. Зовнішні та бічні пагони прищипують над 3-4-м листом для утворення плодових гілочок. Плодові гілочки мають бути не довшими за 20–25 сантиметрів і добре освітлюватися сонцем.

Наступного року ранньою весною пагін продовження обрізають знову на третину його довжини над зовнішньою брунькою, з якої виростає наступний пагін продовження. Догляд за пагоном продовження такий самий: усі пагони, спрямовані до стіни, ламають, а бічні й зовнішні пагони прищипують над 3-м або 4-м листом; шпагат, яким деревце підв’язане до шпалери, треба час від часу послаблювати, інакше він може врізатися в гілки.

Обрізка однорічних пагонів продовження викликає ріст усіх бруньок пагона, включно з так званими сплячими бруньками в його основі. Бічні гілки сприяють потовщенню пагона, а прищипка їх викликає утворення плодових гілочок і бруньок. Завдяки обрізці весь вертикальний стовбур (кордон) буде заповнений плодовими гілками. Якщо ж однорічний пагін продовження не обрізати, бруньки в його основі залишаться сплячими, а він знизу буде голим.

Формування кущів винограду

Ширше розповсюдження пристінна культура винограду має на півдні України, але цілком може використовуватися у всіх регіонах України.

Кущі винограду у пристінній культурі, як і у яблуні, в основному формують у вигляді вертикальних і горизонтальних кордонів, а також у вільній віяловій формі.

Вертикальний кордон. У перший рік кущу дають розвиватися вільно для накопичення листової маси, що сприяє хорошому розвитку кореневої системи. На другий рік вибирають один головний пагін і вкорочують його на дві бруньки, інші видаляють. Два пагони, які розвиваються, підв’язують до шпалер і при досягненні довжини 80-100 см прищипують. Протягом літа видаляють пасинки. На третій рік пагін продовження обрізають на 3-4 бруньки. Із розвинених пагонів формують бічні плодові ланки, які в наступні роки обрізають на дві бруньки. Так щороку продовжують формувати основний стовбур кордона і бічні плодові ланки до потрібної висоти, які формують з двох сторін кордона. Плодові ланки розміщують по ярусах на відстані 30-50 см один від одного. Зелені пагони підв’язують до шпалери під кутом 40-45 градусів. Зайві жирові пагони, що утворюються на старій деревині, і поросль необхідно видаляти, а також необхідно видаляти пасинки.

Віялова форма. При формуванні кущів за цією формою замість одного стовбура формують два-три стовбури і розміщують їх вздовж стіни, враховуючи розташування віконних прорізів і дверей. На другий рік після посадки залишають 4-5 зелених пагонів, що утворилися на основних стовбурах, які вільно розвиваються і сприяють посиленню куща. На третій рік із них вибирають 3-4 найсильніших пагонів і розміщують їх рівномірно по стіні. На четвертий рік навесні на стовбурах на рівні кожної лінії горизонталей решітки і на верхівці залишають по одному найрозвиненішому пагону, інші зрізають. Залишені пагони прив’язують до решітки горизонтально, а пагін продовження – вертикально, для продовження стовбура. Так формують віялову форму кущів на рівні першого, максимум другого поверхів.

Якщо виноград посаджений біля стіни багатоповерхового будинку і лозу треба підняти на другий, третій або четвертий поверх, то краще, коли до самого балкона стовбур оголений, бічні пагони не допускаються. У цьому випадку на другий рік після посадки саджанця з балкона, куди планується провести стовбур, опускають дріт до місця посадки і прикріплюють її до кілка, забитого в землю. На кущі вибирають найкращу лозу і прив’язують до опущеного дроту, інші зрізають. У період розпускання бруньок усі нижні ламають, залишаючи три-чотири верхніх. Утворені з цих бруньок пагони, чіпляючись вусиками, підіймаються вгору по дроту.

Навесні третього року на кущі залишають один найкращий пагін і прив’язують до дроту, інші – зрізають. Як і на другий рік, усі нижні пагони в період розпускання бруньок видаляють, а верхні три-чотири залишають. На четвертий рік після посадки виноград може піднятися до другого, а то й третього поверху. Далі формування і обрізку куща, що досяг запланованої висоти, проводять за одним із типів формування, описаних вище.

 

Звичайно, у північних і східних районах України для пристінної культури необхідно вибирати найбільш зимостійкі сорти з рекомендованих сортів для конкретної місцевості.

До того ж часто буває, що в цих районах саме пристінна культура іноді є практично єдиним способом вирощування винограду у відкритому ґрунті. Біля стін, будівель, кам’яних парканів, що захищають рослини від холодних північних і північно-східних вітрів, створюється мікроклімат, що сприяє успішному росту, розвитку і захисту від холоду виноградної лози.

Усі фото для статті зроблені автором, при їх використанні посилання на портал «Ваш сад» обов’язкове

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу