Заповідник «Горгани» - унікальний куточок Карпат
1. Загальні відомості про заповідник
В Україні загалом і в Карпатах зокрема дуже багато природних унікальних місць, кожне з яких по-своєму привабливе і цінне. Їх не можна впорядкувати за рангом, оскільки неможливо знайти єдині критерії оцінки їх унікальності, краси та своєрідності. Тому не можна сказати, що заповідник «Горгани» кращий або гірший за інші, він справді унікальний і неповторний.
Природний заповідник "Горгани", створений у 1996 р. на площі 5 344 га в басейні річки Бистриці Надвірнянської (південно-західна частина Івано-Франківської області України) для збереження та вивчення природних лісів, у яких у обозрімому минулому не проводилася господарська діяльність. Такі ліси називають - пралісами (див. довідку).
Довідка: наукове визначення терміна «праліси» та їх значення (С.М. Стойко «ОХОРОНА ПРАЛІСІВ — РЕЛІКВІЇ ДИКОЇ ПРИРОДИ):
Під пралісами слід розуміти лісові екосистеми, сформовані спонтанно в процесі філоценогенезу без локального антропогенного впливу, представлені всіма віковими групами з притаманною їм здатністю до самовідновлення, саморегуляції, самозахисту.Під пралісами слід розуміти лісові екосистеми, сформовані спонтанно в процесі філоценогенезу без локального антропогенного впливу, представлені всіма віковими групами з притаманною їм здатністю до самовідновлення, саморегуляції, самозахисту.
Праліс—це літопис природи і її живий музей, у якому зберігається тисячолітній екологічний досвід формування гармонічних, ценотично стабільних екосистем, здатних до самовідновлення, саморегуляції, самозахисту.
Значення пралісів для збереження біологічного різноманіття. Збереження генофонду біологічних видів є запорукою підтримання еволюційного процесу, адже життя породжує життя. Це універсальна біологічна ідея. Винятково важлива роль у збереженні біологічного різноманіття належить лісовим формаціям. Ліси, що виникли ще в третинному періоді, є одним із найдавніших типів наземної рослинності. У порівнянні з іншими рослинними формаціями вони займають на суші найбільшу площу, найтриваліші та відрізняються найскладнішою ценотичною будовою надземної і підземної частин і найвищою біологічною продуктивністю. Тому з лісовим середовищем екологічно пов’язане багате за видовим складом флора нижчих і вищих рослин, фауна безхребетних і хребетних, багатий світ мікобіоти.
Денатуралізація лісових формацій порушує їхнє середовище, а отже й природні біотопи рослинного і тваринного світу. Тому роль пралісових екосистем у збереженні генофонду пов’язаних з ними біологічних видів важко переоцінити.
У складі дендрофлори природних фітоценозів України чимало диких родичів плодових дерев, таких як дика яблуня, груша, черешня, вишня, дерен, барбарис, агрус, смородина, ліщина та ін. Це цінний генофонд для покращення генетичної структури культурних сортів. На жаль, у процесі денатуралізації лісів він майже зник. Однорідні культурно-фітоценози відрізняються також значно біднішим видовим складом фауни безхребетних і хребетних, ніж природні змішані ліси. У пралісах відбувається безперервний процес відмирання автотрофних організмів, не порушена педосфера, тому існують сприятливі екологічні умови для ентомофауни, мікобіоти та інших груп гетеротрофних організмів, які забезпечують хід речовинно-енергетичного кругообігу.
Логістичне (наукове) значення пралісів. Непорушені антропогенним впливом лісові екосистеми мають багатогранне наукове значення. У них можна вивчати всі природні процеси розвитку фітоценозів, досліджувати вікову і ценотичну структуру, взаємодію порід у надземній і підземній частинах, консорціумні зв’язки між автотрофними і гетеротрофними організмами. Праліси, компонентами яких є реліктові та ендемічні види, дозволяють вивчати процес розвитку рослинного покриву в післяльодовиковий період. Важливе значення мають пралісові екосистеми для екологічного моніторингу за динамічними тенденціями лісових формацій у результаті глобального потепління клімату під впливом парникового ефекту.
Екоосвітнє значення пралісів. У пралісових екосистемах зберігається тисячолітній екологічний досвід природи, пізнання якого має виняткове значення для спеціалістів лісового господарства, біологів, екологів, біогеографів, які вивчають природні процеси формування лісових фітоценозів. Тому справедливо називають праліси “природною школою лісівників”. Знищити праліс – означає позбавитися мудрості первозданної природи.
Ландшафтно-естетичне значення пралісів. Праліси, як елемент дикої природи, мають виняткову ландшафтно-естетичну цінність. У пралісах людину супроводжує, як слушно зауважив В.Є. Борейко, “святоусвідомлення” непорушеної природи. Людина має можливість осмислити в пралісі велич, гармонію і вічність природи. Нагадаємо, що лісовий масив Фонтенбло в околицях Парижа ще в XIX столітті було взято під охорону завдяки зусиллям художників і діячів культури для їх творчого натхнення.
У гірській дузі Українських Карпат Горгани займають центральну частину і важкодоступні через дуже круті схили і кам’янисті розсипи. Заповідник охоплює схили гір, що прилягають до хребтів Добушанка (1754,6 м над рівнем моря), Ведмедик (1736 м), Поленські (1693,6 м), Пікун (1616 м), Скалки Верхні (1596,8 м), Скалки Нижні (1300 м). Заповідна територія знаходиться в межах 740 - 1754 м над рівнем моря і охоплює три пояси рослинності: широколистяних і хвойних лісів та субальпійський, відповідно в трьох кліматичних зонах - прохолодній, помірно-холодній і холодній. Більшість хребтів тут вкриті кам’янистими розсипами — греготами — владно займають 12% площі заповідника. На місцевому діалекті слово «горган» означає «великий камінь», або «скеля»; назва «грегот» походить від глухого звуку, що виникає під час каменепаду, — «каміння грегоче». Лісова рослинність становить 86,5% загальної площі заповідника, а 67,5% її складають природні древостої. Мабуть, тільки в цьому місці залишилися природні ліси сосни кедрової європейської і сосни гірської. Загалом на території заповідника росте 402 види вищих спорових (крім мохів) і насінних рослин, які належать до 5 відділів, 76 родин і 236 родів. 22 види судинних рослин занесені до Червоної Книги України, 21 вид належить до ендеміків (ростуть лише на цій території).
Найбільші масиви заповідника займають ліси з переважанням ялини (Picea abies (L.) Karst.) - 89,1%, потім сосни гірської (Pinus mughus Scop.) - 7,3%, сосни кедрової європейської (Pinus cembra L.) - 1,8%, ялиці білої (Abies alba Mill), бука лісового (Fagus sylvatica L.) та інших порід - 1,8% вкритої лісом площі.
У заповіднику відзначено чітку зміну лісів за висотними позначками залежно від кліматичних і ґрунтово-гідрологічних умов. Сіроольхові древостої (0,2% за площею) зустрічаються на нижніх терасах вздовж р. Бистриці Надвірнянської та її притоки Джуржинця, ялицево-букові та ялицево-ялицево-букові (3,8%) з участю явора (Acer pseudoplatanus L.) домінують до висоти 980 - 990 м над рівнем моря. Буково-ялицево-ялицеві ліси (32% від усієї площі) переважають у діапазоні 990-1250 м над рівнем моря, чисті ялинові (49%) - у високогір’ї (до 1500 м). Кедрово-ялинові ліси формуються на південних експозиціях в урочищах "Садки" і "Новобудова", починаючи з висоти близько 1000 м і доходять на південно-західному схилі г. Добушанки до 1620 м. Різновікові ялиново-кедрові ліси (4% за площею) з участю берези бородавчастої і пухнастої переважно поширені на висотах 1040 - 1500 м. Гірсько-соснове і зеленоольхове криволісся утворюють окремі масиви субальпійських і альпійських кущових угруповань біля вершин гір і хребтів. Видове різноманіття горганських лісів різне і підпорядковане загальній закономірності: воно пропорційне логарифму кількості тепла і вологи та їх співвідношенню залежно від ґрунтів і ґрунтоутворюючих порід.
У заповіднику мешкають численні представники світу фауни.
Інвентаризація фауни хребетних показала, що в заповіднику і на прилеглих територіях серед 157 видів (птахи - 96, ссавці - 43, риби - 12, земноводні - 9, плазуни - 6, круглороті - 1) 24 занесені до Червоної Книги України. Серед безхребетних враховано 126 видів.
Особисті враження від відвідування заповідника
Хоча відвідування території природного заповідника «Горгани» в туристичних цілях не практикують, оглянути мальовничі природні ландшафти все ж можна. З науково-дослідницькою та пізнавальною метою на території заповідника функціонують науково-пізнавальні стежки, якими, за попередньою домовленістю з дирекцією заповідника, співробітники проводять людей, які вирішили відвідати заповідник з цими цілями. Оскільки я вже давно мріяв відвідати цей дивовижний куточок українських Карпат, із задоволенням прийняв запрошення колег-лісівників і в середині серпня 2009 року відвідав цей заповідник. У складі невеликої групи ми вирушили в путь рано вранці, знаючи, що шлях буде досить далеким і важким.
Наш провідник, Юрій Миколайович, багато років працював на цій території ще до заснування заповідника, і багато років після створення, знає в заповіднику буквально все. Особливо він гордиться тим, що більша частина пізнавальних стежок прокладена безпосередньо за його участю. Обширні знання провідника про заповідник допомогли зробити наш шлях не лише надзвичайно пізнавальним і цікавим, а й не таким виснажливим.
Девственна природа і навколишня краса захоплює і зачаровує ще на підступах до території заповідника, у самому заповіднику це відчуття лише посилюється і не покидає до кінця походу, незважаючи на втому.
Доволі довго ми рухалися вздовж гарної з дивовижно чистою водою гірської річечки. У цьому місці в породному складі лісу переважають листяні породи – бук, граб з домішкою ялиці і ялини, у підліску – ліщина. Піднімаючись вище, ми вже бачили ялицево-ялинові насадження, які з підйомом вгору змінювалися на чисті ялинові ліси. Ближче до субальпійського поясу вже зустрічаються окремі екземпляри і масиви сосни кедрової європейської. Особливо дивувало те, що ліси, в основному, девственні - праліси (див. довідку вище). Серед ростучих різновікових дерев досить багато повалених дерев, що посилюють враження первозданності лісу, підкреслюють зміну поколінь дерев. Помічаємо, як на поваленій і вже наполовину згнилій багаторічній ялиці виросло багато маленьких ялинок.
Трохи відпочивши біля джерела з дуже холодною і смачною водою, з новими силами піднімаємося ще вище. До речі, і тут, біля джерела, дуже знадобилися знання і досвід провідника, який рекомендував пити воду лише з долоні, а не з посуду. Так вона трохи нагрівається і вже менша ймовірність застуди «розігрітого» після нелегкого шляху мандрівника.
Попереду нас чекали ще більш дивовижні краєвиди і, звичайно, головний об’єкт походу, його основна мета – природні девственні ліси сосни кедрової європейської (Pinus cembra) . Масиви різновікових дерев цього виду, серед яких зустрічаються екземпляри віком понад 200 років, не можуть не захоплювати будь-якого мандрівника, а тим більше спеціалістів дендрологів. Хоча за зовнішнім виглядом вони дуже нагадують нам звичну на рівнині сосну звичайну, тим не менш, біологи побачать багато відмінних ознак – і вишуканість крони, і довшу, з блакитним відтінком, хвою, і шишки зі їстівними насінням тощо. У заповіднику вже проведена повна інвентаризація наявних дерев сосни кедрової. За даними інвентаризації таких рослин понад 90 тисяч.
На висотах понад 1000 метрів, розглядаючи навколишні гірські масиви, добре розумієш, чому місцевість назвали — Горгани. З цієї висоти прекрасно і масштабно видно на схилах гір кам’янисті розсипи, які на місцевому діалекті і називають «горгани», або «греготи».
Саме через їхню чисельність на цій території й названо природний заповідник - «Горгани».
На субальпійському висотному поясі рослинності панує сосна гірська, вона практично суцільно вкриває схили, чіпляючись усюди, де є хоча б незначний шар ґрунту, але навіть їй недоступні місця суцільних кам’янистих розсипів - горган. Кілометрові кам’яні розсипи серед дикої природи — це своєрідні рани від льодовика, які природа просто ще не загоїла. Але вже видно, як дерева повільно освоюють і ці ділянки. Ось береза росте практично на голих каменях, там сосна гірська «вгризається» в кам’яні осипи. Тут явно видно, що без втручання людини природа прекрасно використовує саморегулюючі відновлювальні механізми.
Насолодившись досхочу навколишніми красотами, зробивши невеликий привал, спускаємося вниз уже іншим шляхом, не менш цікавим, ніж шлях вгору. До того ж наш провідник дорогою не лише розповів про навколишню природу і рослини, а й розповів про героїв української повстанської армії, які діяли в цих місцях, а також показав місце, де був «схрон» (українською – краївка) полковника Грома (Миколи Твердохлиба). Ми могли на власні очі переконатися, в яких умовах вони жили і боролися.
В цілому похід не лише дав можливість розширити знання, отримати емоційний заряд, а й змусив зайвий раз задуматися про збереження природи. Адже саме в таких місцях чітко розумієш, як важливо зберегти для нинішніх і майбутніх поколінь такі куточки девственної природи. Бо, на нашу думку, чим більший тиск на людину урбанізованого середовища, тим більше вона відчуватиме потребу бачити незаймані цивілізацією куточки природи.
Примітка: Усі наведені фото зроблені автором під час походу
P.S. Автор щиро дякує провіднику, Юрію Миколайовичу, і колегам за допомогу у підготовці матеріалів та за цікавий похід.