З чого і як зробити живу огорожу

Доволі ефектним елементом озеленення і дизайну присадибних та дачних ділянок є живі огорожі. Після 50-60-х років, втративши популярність на тривалий час, вони знову привертають увагу озеленювачів і садівників - любителів. І це не дивно. Живі огорожі захищають від пилу, зменшують шум, підкреслюють гарні повороти доріжок, є гарним фоном для квітників. З їх допомогою можна візуально створити затишне місце для відпочинку.

Жива огорожа

Перед тим як саджати живу огорожу, потрібно розібратися, які взагалі бувають живі огорожі і вже потім обрати ту, яка найбільш повно відповідатиме запланованим вимогам і смакам. І лише після вибору типу живої огорожі можна визначитися з видом дерев і кущів, які підходять для її посадки.

Класифікація. Живі огорожі бувають формовані та неформовані (ростуть вільно, не підстригаються). На присадибних, дачних ділянках домінують формовані живі огорожі. Винятково формовані живі огорожі проектують у садах і парках регулярного стилю.

За висотою живі огорожі поділяють на:

• високі - висотою більше 2 метрів
• середні - висотою від 0,5 до 2,0 метрів
• низькі (бордюри) - висота менше 0,5 метра.

Інші характеристики живих огорож залежать від біологічних особливостей виду рослин:

• живі огорожі вічнозелені та листопадні;
• живі огорожі колючі та безколючкові.

Асортимент рослин. Якщо врахувати, що живі огорожі садять вже не одне століття, то протягом тривалого часу відібрані найбільш придатні для цього види рослин.

Для більшості кліматичних зон України з відносно поширених і доступних (тобто тих, які є у більшості декоративних розплідників і садових центрів) можна рекомендувати види дерев і кущів, перелічені нижче. При цьому не наводиться детальна характеристика біологічних і екологічних особливостей виду, а подаються лише основні особливості виду, які дозволять зорієнтуватися в асортименті.

А більш детально про обраний вид можна прочитати у спеціальній літературі, наприклад у книзі "Дерева і кущі, культивовані в Україні". К., 1986 р. У розрізі типів живих огорож можна рекомендувати наступний асортимент:

А. Для високих живих огорож

1. Липа дрібнолиста, а також крупнолиста - це високорослі дерева, які досягають у висоту понад 20 метрів з густою ширококонусною кроною. Густина крони, тіньовитривалість, довговічність поряд з відносно легким формуванням дозволяють віднести липу до однієї з найкращих порід для створення високих живих огорож, а точніше для створення "живих" стін (боскетів). Рекомендується застосовувати у разі, якщо потрібно сформувати живу огорожу висотою більше 3 метрів.

2. Граб звичайний - є найкращим видом для формованих високих живих огорож, оскільки добре піддається формуванню, має щільну форму крони, тіньовитривалий. Показовими можна назвати високі живі огорожі у парку "Слави" та в Національному ботанічному саду в Києві.

При цьому слід зазначити, що і граб, і липа потребують для нормального росту родючих вологих ґрунтів.

До інших видів, які не вимогливі до екологічних умов, і з яких можна створювати високі живі огорожі, належать:

• ільм шорсткий, шовковиця біла і чорна, клен польовий.

А також породи, з яких можна створювати високі колючі живі огорожі:

• глід звичайний, а також алтайський, однотичинковий, м’який;
• глядичія звичайна.

Вічнозелені високі живі огорожі можна створити з таких видів:

• ялина звичайна - дуже тіньовитривала, але потребує вологих родючих ґрунтів;
• тис ягідний - найбільш популярний вид для вічнозелених живих огорож. Хоча посадковий матеріал досить дорогий, але довговічність живих огорож з тиса компенсує витрати. Для нормального росту потребує родючих і зволожених ґрунтів.
• туя західна - поряд з тисом, найкраща з хвойних порід для створення високих і середньої висоти живих огорож;
• можжевельник звичайний і віргінський - найбільш посухостійкі види з вічнозелених порід для створення високих живих огорож, але слід врахувати, що хвоя цих можжевельників досить колюча.

Б. Для живих огорож середньої висоти.

Асортимент порід для створення таких живих огорож найбільш широкий. З поширених і доступних видів можна рекомендувати:

1. Листопадні неколючі види:

• бирючина звичайна - вид, який найчастіше використовують, оскільки кущі легко піддаються формуванню, живі огорожі з бирючини щільні і при правильному формуванні мають ефектний декоративний вигляд;
• кизильник чорноплідний і блискучий - також входять до ряду найкращих порід для живих огорож середньої висоти, оскільки живі огорожі з них щільні і гарні;
• тавольга Ван-Гута - у практиці використовують більше для створення неформованих красиво квітучих живих огорож, але вона чудово підходить і для формованих живих огорож. Саджати її слід на відкритих сонячних місцях;
• дерен білий і кроваво-червоний - хоча й дають трохи рідкі живі огорожі, але рослини невибагливі до ґрунтів, мають гарний (темно-червоний) колір пагонів і легко розмножуються посівом насіння під зиму;

З інших поширених порід для створення живих огорож можна використовувати такі:

• пузиреплідник калинолистий, бузок звичайний і угорський, чубушник вінцевий, жимолость татарська і звичайна, смородина золотиста, аморфа кущова, тавольга середня і іволистна, акація жовта, ірга круглолиста, горобина чорноплідна, сніжноягідник білий.

2. Види рослин, які мають колючки (для створення колючих живих огорож)

• барбарис звичайний - кущі добре цвітуть і дають гарні їстівні ягоди, живі огорожі з барбарису не дуже щільні;
• піраканта шарлахова - поки не є широко поширеним видом, оскільки в північних районах України часто підмерзає, а то й вимерзає, але в південно-західних районах заслуговує на увагу. Живі огорожі з піраканти дуже щільні, рослини восени прикрашають численні яскраві, оранжево-червоні ягоди, які довго залишаються на кущі;
• лох вузьколистий - найбільш посухостійкий вид і невибагливий до родючості ґрунту.

До цієї групи можна включити більшість порід, які рекомендовані для створення високих живих огорож. Це, перш за все, туя, можжевельник, глід, граб, які також можна використовувати і для середніх огорож, проте в цьому випадку слід приділяти більше уваги формуванню і стрижці.

В. Для низьких живих огорож.

Низькі живі огорожі ще називають бордюрами. Для їх створення асортимент порід незначний. З вічнозелених порід це:

• самшит вічнозелений - класичний вид для створення низьких живих огорож, досить тіньовитривалий, росте дуже повільно, довговічний, але в умовах України може частково підмерзати, при ретельному догляді відновлює ріст;
• магонія падуболиста - дає рідку огорожу, але оскільки досить красиво цвіте і має декоративні ягоди, її можна використовувати, тим більше що це найбільш тіньовитривалий вид.

З листопадних кущів:

• тавольга японська і Бумальда та численні декоративні форми - можуть використовуватися як для неформованих (але висота буде трохи більше 0,5 метра), так і для формованих живих огорож. Кущі мають компактну форму і дуже красиво цвітуть.
• айва (хеномеліс) японська - це один з небагатьох колючих кущів для низьких живих огорож. Живі огорожі з неї нещільні і краще їх не формувати, оскільки нестрижена айва добре цвіте і має їстівні, багаті на вітамін С декоративні плоди.

Для створення низьких живих огорож можна також використовувати карликові і низькорослі форми деяких порід, як наприклад верескоподібна і куляста форма туї західної, гніздовидна форма ялини звичайної та інші.

Посадка

Найголовніше при посадці - дотримуватися строків і технології посадки.

Краще саджати маловікними екземплярами (для листяних кущів і дерев - 2-3-річними, для хвойних - 3-5-річними), оскільки з них краще і легше формувати щільні живі огорожі.

Місце посадки саджанців потрібно намітити натягнутим шнуром і цього не слід нехтувати, оскільки посадка "на око" зазвичай виходить дуже неякісною.

Залежно від того, чи буде це одно- чи дворядна жива огорожа, потрібно викопати траншею потрібної ширини.

Рослини в ряду, залежно від породи, слід розміщувати через 20-60 см (для не формованих живих огорож і до 1,5 м) між рядами 25-50 см. При дворядній живій огорожі рослини розміщують у шаховому порядку.

Перед посадкою потрібно подбати про родючість ґрунту (якщо ґрунти бідні - внести необхідну кількість органічних і мінеральних добрив), і про полив - з розрахунку 20-40 літрів на 1 погонний метр.

Кореневу систему листяних порід безпосередньо перед посадкою слід потримати у воді протягом кількох годин, а потім бажано занурити в сметаноподібний глиняно-перегнійний розчин.

Саджати рослини також бажано під шнур. Після посадки ґрунт біля кожної рослини найретельнішим чином потрібно утрамбувати. Дуже важливо одразу після посадки полити рослини. Поливати потрібно в 2-3 прийоми, щоб ґрунт добре наситився вологою і не залишалося пустот біля коренів рослин. Тому поливати слід навіть, якщо земля досить волога.

Хвойні рослини слід саджати з комом землі і головне при цьому зберегти його.

Обрізка і формування

Досить поширеною помилкою є небажання обрізати рослини одразу після посадки. Цього можна не робити лише при пізньо-осінній посадці, відклала обрізку до ранньої весни. В інші строки висаджені рослини слід обрізати, для більшості порід на висоту 15-25 см, навіть якщо висота рослин, які висаджуються, значно більша. Виняток може бути лише для хвойних порід і карликових форм інших порід. Надалі обрізку роблять після того, як молоді прирости ледь почнуть дерев’яніти. У перші роки зрізають влітку половину приростів, а ті, що відросли від них навесні наступного року, вкорочують до довжини 3-7 см, залишаючи щонайменше 2 бруньки.

Тобто для більшості видів рослин у перші роки слід залишати 15-20 см річного приросту, а після того, як висота живої огорожі наблизиться до запланованої, слід залишати мінімальну величину приросту, залежно від породи, 2-10 см.

Як правило, обрізку живих огорож, які досягли планової висоти, виконують по всьому периметру рано навесні (до розпускання листя) і 2-3 рази протягом літа. Останню обрізку слід виконувати не пізніше ніж за місяць до настання стійких холодів.

Форма профілю живих огорож може бути різноманітна - прямокутна, зрізаного конуса, куляста та інша. Але бажано, щоб низ був дещо ширший за верхню частину, що дає змогу кращого освітлення по всій висоті і відповідно рівномірної щільності живої огорожі.

Догляд

Окрім обрізки, рослини живої огорожі потребують поливів, підживлень і прополювань від бур’янів. Мінеральні добрива вносяться з розрахунку - 50-100 г на погонний метр за 2-3 прийоми протягом вегетаційного періоду. У загальній кількості добрив, які вносяться, навесні перевагу слід віддавати азотним, а наприкінці літа фосфорним добривам.

Досить трудомісткою і нелегкою є боротьба з бур’янами і травою під рослинами і поруч з ними. Бажано, щоб увесь вегетаційний період ґрунт у живій огорожі і на відстані 5-10 см від її краю був чистим від бур’янів і трави, оскільки вони є сильними конкурентами за вологу з рослинами живої огорожі і знижують її декоративність.