Всі рослини гороскопу друїдів. Горобина

Дерево для народжених 1 квітня - 10 квітня; 4 жовтня - 13 жовтня

Не шкода мені років, витрачених марно,
Не шкода душі бузковий цвіт.
У саду горить багаття горобини червоної,
Але нікого воно не може зігріти. ...
Сергій Єсенін

Загальні відомості. Рід Горобина (Sorbus) належить до родини Розоцвітих — Rosaceae і налічує близько 80 видів. В Україні в природних умовах росте лише два види. Один з них широко поширений по всій території країни – горобина звичайна, інший вид - горобина глоговина або берека в природних умовах зустрічається лише в південно-західній частині України. З інтродукованих видів у парках і дендропарках можна зустріти г. проміжну або шведську, г. арію або великолисту, у колекціях українських ботсадів можна також зустріти г. американську, г. широколисту. Всього вирощується в культурі понад 10 видів.

Біологія. Горобина звичайна (Sorbus aucuparia) дерево висотою від 5 до 12(15) м (залежить від умов місцезростання). Живе, як для дерев, не дуже довго, до 50-80 років, але деякі екземпляри живуть і до 200 років. Стовбур зі світло-сірою корою. Кора гладка. Крона ажурна, розлога, тому кажуть «кучерява горобина». Листя ажурне, складне, непарноперисте, складається з 9-15 листочків із зубчастими краями, спочатку опушене, потім голе. Листя з’являється зазвичай одночасно з листям берези. Восени часто стає малиново-червоним. Квітки дрібні, жовтувато-білі, з сильним, гірко-мигдальним запахом, зібрані в щитки. Цвіте в травні.

Плоди яскраво-червоні, схожі на маленькі яблучка, з соковитою м’якоттю і трьома дрібними, схожими на серпики насінням. Плоди на початку гірко-в’яжучі, після заморозків набувають солодкого смаку і майже втрачають гіркоту. Дозрівають у серпні-вересні, ягоди залишаються висіти на гілках практично всю зиму.

Це одна з найзимостійкіших плодових культур. Витримує морози до –50°С.

До ґрунту невимоглива, світлолюбна, але може рости і при легкому затіненні, наприклад у підліску. Віддає перевагу берегам річок, вирубкам, опушкам лісу, узбіччям доріг.

Всі горобини винятково декоративні і все ширше використовуються в садовому дизайні. Навесні вони вкриті білими ароматними квітами, влітку привабливі завдяки своїм блискучим шкірястим яскраво-зеленим листям, які у вересні-жовтні набувають дивовижного багряного відтінку, проходячи стадії жовтого та оранжевого. І, нарешті, пізньої осені і взимку вони прикрашені шикарними гронами блискучих ягід, колір яких у різних видів змінюється від білого до жовтого, рожевого, оранжевого, яскраво-червоного і коричневого.

Цікаві факти

Латинська назва цієї рослини (Sorbus) складається з двох слів, одне з яких перекладається як «терпкий», а друге — «ловлячий птахів», оскільки був давній звичай заманювати птахів у пастки ягодами горобини. Горобина — улюблений персонаж російського фольклору. У народному календарі слов’ян є день «Петро-Павло горобинник», що припадає на кінець вересня — час повного дозрівання горобинових ягід. У цей день гілки з плодами зв’язували в пучки і розвішували під дахами будинків. Цей звичай пов’язаний із уявленнями про горобину як дерево, здатне захистити людину від усіляких бід. Він був поширений не лише у слов’ян, а й у Західній Європі. Горобиновими гілками прикрашали не лише житлові приміщення, а й сараї, ворота, навіть на краю кожного поля встромляли горобинові гілки. Вона оспівана в піснях, про неї складені вірші, прислів’я, загадки. Найчастіше в народному уявленні горобина — це тендітна і ніжна дівчина, що страждає, плаче.

З язичницьких часів горобина була частиною життя і культури кельтських, скандинавських і слов’янських племен. У їхніх віруваннях горобина наділялася магічною силою, здатною покровительствувати воїнам під час війни, захищати від світу мертвих, а також оберігати від чаклунства. З метою захисту від пристріту робили хрести з прутиків горобини, які перев’язували червоною ниткою і пришивали до одягу. Горобиновим листям вистилали взуття жениха і нареченої під час весілля. З деревини горобини виготовляли палиці.

Стовбур горобини

Осіннє забарвлення листя

Корисні властивості.

Горобина — дуже врожайна культура (з одного дерева збирають до 100 кг плодів), її ягоди давно використовували люди. Особливо знаменита невежинська горобина, плоди якої не містять гіркоти, а цукрів у ній накопичується до 9%. Розповідають, що на початку ХІХ століття в околицях села Невежино Володимирської області була знайдена надзвичайно солодка горобина, яку пересадили в маєток. Потім її розмножили і ще до революції почали садити у великій кількості. Плоди горобини використовують для приготування варення, пастили, цукерок, настоянок. Вони використовуються в меню слов’янських народів з давніх часів: хороші вони з цукром і залиті медом, квашені і сушені. Вважалося, що «ягоди горобини, особливо торкнуті морозом, замішані з борошном і медом, спечені в печі, мають такий же приємний смак, як і приготовані з них у цукрі цукерки, якими прикрашають навіть столи багатіїв». З плодів горобини готують настоянки, лікери, компоти, пастилу, варення, джеми, мармелади, оцет, існують рецепти приготування горобинового квасу. Сухі плоди горобини входять до складу лікувальних вітамінних зборів.

У медичних цілях горобину використовували з глибокої давнини. У Стародавньому Римі її застосовували для зміцнення шлунка. У російській народній медицині з плодів робили варення як заспокійливий засіб, настої з плодів — як сечогінний, шлунковий і кровоспинний. Як полівітаміни використовують не лише плоди, а й листя. Корою горобини лікували захворювання печінки. Народні цілителі вважали горобину однією з головних рослин-лікарів. У сучасній медицині при вітамінній недостатності рекомендують свіжі та сухі плоди горобини. Сік із свіжих ягід застосовують при зниженій кислотності шлунка, настоянку з плодів — як засіб, що підвищує апетит. Використовують горобину і в косметиці. З розім’ятих свіжих плодів зі сметаною або вершками готують живильні маски, відваром висушених плодів можна полоскати волосся після миття при себореї.

Деревина цього дерева цінується в столярному виробництві та при виготовленні музичних інструментів. Молодими гілками і пагонами годували худобу, а сирими ягодами — худобу і птахів. Добре медоносна рослина. Як декоративна рослина широко застосовується в озелененні. Особливо красива плакуча форма горобини зі звисаючими до землі гілками.

Плакуча форма горобини

Горобина арія листя

Як виростити у себе на ділянці.

Видові горобини розмножуються насінням, а їх декоративні форми і сорти — щепленням на горобину звичайну. При розмноженні горобин насінням посіви проводять одразу після збору — восени. Для весняних посівів насіння стратифікують 3 - 4 місяці при температурі 2-3 ° С. Підсушене або минулорічне насіння перед стратифікацією попередньо замочують протягом 3-4 годин. Посіви, проведені під зиму, обов’язково утеплюють листовим опадом. Сіянці більшості видів горобин ростуть швидко і вже до осені придатні для пересадки для доращування і формування.

Надалі не потребує якихось особливих умов вирощування — зрідка, у спекотний період, поливають і 1-2 рази за сезон підживлюють комплексними мінеральними або органічними добривами. При хороших ґрунтах підживлення взагалі можна не проводити.

Відступ. Характер рослини – емпірична думка дендролога. Не дарма горобину в російському фольклорі асоціюють з дівчиною - характер її м’який, поступливий, і вся вона така ніжна і не захищена, тому добре почувається в компанії представників лісового співтовариства. Горобина щедре дерево, адже вона завжди готова поділитися своїми численними ягодами. Для зимуючих птахів її ягоди в сніжні зими майже єдиний доступний корм. Та й у зоні холодних зим ягоди горобини є цінним харчовим продуктом і для людини.