Все про рослини гороскопу друїдів. Кипарис.

Рослина для народжених 25 січня - 3 лютого; 26 липня - 4 серпня

Чарівний темний кипарис
На фоні пекучої синяви;
Чарівно з кручі глянути вниз,
Де хвилі ховаються, як леви.

(Добринін Андрій)

Загальні відомості. Кипарис (Cupressus), рід хвойних вічнозелених дерев та кущів родини кипарисових (Cupressaceae). Рід Кипарис налічує близько 15 видів, які ростуть у природних умовах на заході Північної Америки, у Мексиці, Південно-Східній Європі та помірному поясі Азії. В Україні немає територій, де кипариси є аборигенними видами, але пірамідальна форма кипариса вічнозеленого настільки поширилася в Криму, що стала невід’ємною частиною культурного ландшафту. Окрім цього виду, на південному узбережжі Криму культивуються кипарис аризонський та кипарис каліфорнійський.

Біологія. Кипарис вічнозелений або звичайний (Cupressus sempervirens) у дикому вигляді росте на півдні Європи та заході Азії, де розводиться з античних часів. Це дерево досягає висоти до 25 (30) метрів. Крона вузькоконічна, майже колоноподібна, гілки ніби притиснуті до стовбура. Кора тонка, поздовжньо-тріщинувата, сіро-бура до темної.

Листя (хвоїнки) дрібні, лускаті темно-зелені з овальною залозкою на спинці. Насіння у сферичних дерев’янистих або шкірястих шишках достигає до кінця другого року після запліднення насіннєвих зачатків.

Сірувато-коричневі, округлі шишки, до 3 см у діаметрі, звисають на коротких гілочках. Насіння червоно-буре, з вузьким крилом, до 20 під кожною лускою.

Хвоя кипариса

Шишки кипариса

Росте досить швидко, особливо в молодості. Довговічний. Живе 200-300 років, у горах зустрічаються дерева-довгожителі ще більш солідного віку. Тіньовитривалий. Добре переносить тривалу посуху і короткочасні зниження температури до —20°С. Мало вимогливий до ґрунту, мириться з кам’янистими та вапняковими, сухими і слабо засоленими, але віддає перевагу глибоким і свіжим. На надмірно вологих ґрунтах недовговічний і страждає від вітровалів. Стійкий в умовах міста, добре переносить стрижку. Чудово виглядає в поодиноких, групових посадках, алеях, живих огорожах і боскетах. Має ряд декоративних форм. Найпоширеніші: Piramidalis (пірамідальна) — з вузькопірамідальною щільною кроною і висхідними гілками та Horizantalis (горизонтальна) з широкопірамідальною кроною і горизонтально відходячими гілками.

Цікаві факти. У деяких народів кипарис з давніх часів вважався деревом смутку, печалі, смерті, а у інших — символом юності, грації та благородства. Деревину кипариса вважали вічною, що не піддається гниттю, тому знатних римлян і греків ховали в кипарисових трунах. Кипарисові гілки клали в гробниці померлих; ними прикрашали в знак трауру будинки; на могилах зазвичай садили кипарисові деревця. Добуте з молодих пагонів кипарисове ефірне масло використовували для просочення папірусів, пергаменту і полотняних пов’язок, у яких пеленали мумії, а також застосовували у складних рецептах для бальзамування.

Старий Заповіт згадує кедр і кипарис серед райських дерев.

У Криму є меморіальне дерево кипариса. Воно добре відоме всім шанувальникам творчості Олександра Сергійовича Пушкіна — це так званий "Пушкінський кипарис", посаджений у 1808 році. Кипарис росте в Гурзуфі з тильної сторони будинку, де три тижні жив талановитий російський поет. Для Пушкіна, жителя північної Росії, дивовижне дерево кипариса навіювало приємні думки, під його пірамідальною кроною народжувалися задуми нових творів, і навіть через багато років після кримської поїздки А. С. Пушкін неодноразово згадував свого "південного друга", з яким він щоранку вітався дорогою до моря. "У двох кроках від дому ріс молодий кипарис; щоранку я навідувався до нього і прив’язався до нього почуттям, схожим на дружбу...", писав А. С. Пушкін.

Корисні властивості. Головне призначення цієї надзвичайно красивої рослини — озеленення населених пунктів. Неможливо уявити пейзажі Криму без кипарисів. Стрункі красені дуже вдало і органічно вписуються в кримський пейзаж.

Хоча це дерево широко використовується і з іншими цілями. Деревина кипариса відзначається високою стійкістю до гниття та ураження древоточцями. Завдяки своїм досить високим механічним властивостям, а також відмінній стійкості до біологічних уражень, деревина кипариса здавна широко використовується у будівництві, зокрема для підземних і підводних споруд. А завдяки красивій текстурі — у виробництві меблів і дрібних виробів, у суднобудуванні та оздобленні приміщень.

На її унікальну стійкість до ураження комахами звернули увагу і в давній Візантії, саме звідти на Русь прийшла традиція виготовляти іконостаси, церковне начиння і навіть нагрудні хрестики з кипариса.

Здавна кипарис використовували для лікування ряду захворювань внутрішніх органів, проти безсоння, а також при укусах, нанесених плазунами. Ефірні олії з молодих пагонів знаходили застосування при бальзамуванні. З хвої і пагонів отримують ефірну олію. Ефірну олію здавна застосовували для лікування бронхо-легеневих захворювань. Наприклад, острів Крит славився своїми кипарисовими гаями, і туди часто посилали хворих на "санаторне" лікування. Сучасна медицина використовує ефірну олію кипариса для профілактики в осінній і весняний періоди.

Серед корисних властивостей кипарисової олії слід відзначити позитивний вплив на систему кровообігу та водно-жировий обмін. Її використовують у терапії целюліту, розширення вен, лопаючихся судин, оніміння кінцівок. Знеболювальні та антисептичні властивості знаходять застосування при лікуванні артриту, геморою та ран.

Кипарисова олія — прекрасно доглядає за витонченою чутливою шкірою, схильною до подразнення і почервоніння. Крім того, кипарис застосовується як засіб боротьби з грибковими захворюваннями.

Свіжий, хвойний запах кипариса прояснює свідомість, сприяє концентрації уваги, захищає людину від недоброзичливості оточуючих. Дезодорує і очищує повітря в приміщеннях, відлякує комах.

Як виростити. Розмножуються насінням, живцями (живці в піску, при дотриманні всіх правил, вкорінюються через місяць). Декоративні форми розмножуються щепленням на основний вид.

Слід пам’ятати про теплолюбність цієї рослини. На більшій частині території нашої країни (крім Криму і Закарпаття) вирощування кипариса під відкритим небом досить проблематичне. Але кипарис вічнозелений можна вирощувати і на підвіконні, у кадці. Прищипуючи верхівку, йому можна надати розгалужену форму. Кипарисові "алеї" на вікнах огороджують дім від залетілих мух і комарів, а в морозні зимові дні стрункі красиві деревця на вікні будуть нагадуванням про благодатну природу субтропіків. Але влітку його краще винести на свіже повітря.

Кипарис вічнозелений

Кипарис аризонський

Відступ. Характер рослини – емпірична думка дендролога. Строгість, величність, гордість – ось основні риси характеру кипариса. Рослина невибаглива до життєвих умов, може обходитися найменшим, але навіть за несприятливих умов може почуватися щасливою. За натурою – явний лідер, вона завжди прагне бути вищою, досконалішою за своїх побратимів по рослинній спільноті, тому в перші роки прагне інтенсивно рости вгору.