Старовинний парк у селі Маків (Хмельницька область)

Цією  статтею портал «Ваш сад» продовжує серію  матеріалів про парки України. Раніше були опубліковані статті про старовинний парк у с. Самчики (Хмельницька обл.) , про Скало-Подільський парк (Тернопільська обл.) ,  про парк у селі Васютинці (Черкаська обл.) .

Старовинний парк у селі Маків не особливо відомий широкій аудиторії. У ньому немає особливих красот, не залишилось архітектурних ансамблів, немає збережених паркових композицій. Головна пам’ятка парку сьогодні це  вікові дерева нехарактерних для Поділля видів – платан кленолистий, ліщина деревоподібна, бундук дводомний, сосна чорна (австрійська). Про дерева більш детально трохи пізніше, а поки трохи про історію парку.

Коротка історія парку

Парк розташований у селі з більш ніж 500-річною історією. Село вперше згадується в історичних джерелах за 1482 рік під назвою Ступинці. У XVII ст. село належало князям Воладійовським, які побудували тут замок. Наступним власником був С. Маковецький, який у 1746 р. змінив назву села на Маків (укр. – Макив).  На початку  XIX ст.   цими землями володіли  брати Адам і Ян Рациборовські. Саме вони у 20-х роках XIX ст.  збудували комплекс садибних споруд у модних тоді класичних і неоготичних формах, а у 1830 р. запросили широко відомого  європейського  архітектора Діонісія МакКлера, який вважався талановитим майстром у галузі садово-паркового мистецтва, щоб розбити навколо садиби  парк і сад. 

До речі, Діонісій (Діоніс) МакКлер створив багато парків в Україні, зокрема й згаданий вище  парк у Самчиках.  У збереженому палаці цього парку навіть є стенд, присвячений цьому паркобудівнику (див. фото нижче).

Спочатку парк і сад займали площу близько 75 гектарів,   тільки яблунь тут росло понад 30  сортів. Основу паркових насаджень складали аборигенні види – клен гостролистий і польовий, ясень звичайний, дуб черешчатий, граб звичайний, сосна звичайна, ялина звичайна, які і досі становлять  основу насаджень парку.  Але також були  посаджені й багато видів інтродуцентів, а саме  - каштан кінський звичайний, платан кленолистий, ліщина деревоподібна, бундук дводомний, сосна чорна (австрійська) та ін.  

У  парку  також була  доволі велика оранжерея. Тут вирощували дивовижні для цієї місцевості  пальми, екзотичні квіти, а також теплолюбні фруктові дерева – персики, лимони, мандарини тощо.

Історія донесла навіть прізвище садівника, який  займався садом і парком  у середині XIX століття -  Бенеш.

У парку було кілька   гарних паркових павільйонів.

Близько 1840 року с. Маків відвідав  польський письменник Олександр Пшездецький, який залишив опис маєтку і парку  Рациборовських того часу:

"З кімнат двері відкриваються у сад,  на величезну галявину, яку з трьох сторін  оточують тіньові насадження, на траві стоять величезні ліхтарі неймовірної краси, а під ліхтарями кам’яні лавки і безліч ваз з оранжерейними квітами, яким садівник час від часу дозволяє подихати свіжим повітрям. На тих лавках або на кріслах, розставлених між квітами, видніються здалеку різнокольорові капелюшки, мантільї, шарфи, баядерки  миловидних дам на темному фоні сюртуків  і фраків господарів, які вміють оцінити красу природи і напитися сільським повітрям і ароматом квітів. Між гостями розносять найкращі фрукти. У глибині саду оранжереї -  велика гордість господарів. Найкрасивіші квіти у сотнях видів розкривають у них свої бутони, перш ніж засяяти в салонах господарів Рациборовських. Колекція чудових лілій нагадує славні голландські тюльпани або гіацинти в саду Ульріха у Варшаві".

Нащадки Яна і Адама мало уваги приділяли маєтку, краса Макова почала згасати.

У 1908 році новим власником маєтку став Альфред Журовський.  На той час майже всі споруди резиденції були в стані руїни, а сад з парком сильно заросли. Тому Журовський складає план для нової резиденції. Проект відновлення створив і керував усіма роботами петербурзький архітектор Вальдемар Федерс.

А. Журавський був змушений перебудувати і відновити в резиденції практично все. Старий палац був значно розширений, добудували  ще одне крило, прикрашене квадратною вежею. Споруда отримала нове життя у 1912 році, коли всі роботи з відновлення були завершені.

Також  відновлювався і парк.  Були посаджені  нові види дерев і кущів,   а  у вазах  в парку, знову  зацвіли екзотичні квіти.

Після жовтневих подій у Петрограді 1917 року маківські селяни разом із солдатами Камчатського полку розгромили панську садибу, палац спалили і повністю зруйнували. Велику частину  парку вирубали вже у більш пізні часи. З усієї великої кількості будівель залишився лише флігель, який у зміненому вигляді зберігся і до сьогодні.

У роки Радянської влади благоустроєм і відновленням парку довгий час займався вчитель біології Гужальський Феодосій Олександрович.

 У 1950-ті роки в старому парку посадили берези, тополі, дуби, клени і ясені. Друга хвиля посадок пройшла на початку 1970-х років.

 До 30-річчя Перемоги біля школи висадили алею ялин,  до  інших урочистих дат, як це було заведено,  були висаджені й інші  нові насадження, в основному,  ялин, берез, каштанів, самшиту, туй. Але нові підсадки більшістю були безсистемними і безструктурними.

Розпорядженням виконкому Хмельницької  обласної ради депутатів трудящих від 30.01.1969 року № 72-р Маківському парку присвоєно статус  парку – пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Сучасний стан

З колись великого парку збереглося  близько 6 гектарів. Збережені насадження, як і парк загалом, знаходяться у задовільному стані, крім  куртин ялини, які майже всі загинули.

Те, що парк зберіг насадження – велика заслуга вчителя біології місцевої школи   Гужальського Ф. А., про якого згадували вище.

Останніми роками,  збережені  і довгий час функціонували  три ставки,   на одному з яких був влаштований півострів, на іншому - штучний пагорб,  на жаль,  практично,  повністю пересихають.

Ще досить привабливо виглядає алея  з вікових дерев каштану кінського звичайного, що тягнеться по всій західній стороні парку.

На тому місці, де колись стояв палац,  доволі давно побудована  місцева школа, на місці партерів палацу був   влаштований стадіон.

Нині особливий науковий інтерес становлять вікові інтродуценти. Зокрема, безпосередньо біля школи росте розкішний екземпляр платана кленолистого, а біля стадіону - чотири особини ліщини деревоподібної, що є найстарішими представниками цих видів в Україні,  а також вікові бундук дводомний і сосна чорна.

Ці дерева варті того, щоб про них написати окремо:

Платан кленолистий або гібридний (Platanus acerifolia) - дуже величне  дерево   вражаючих розмірів. Станом на серпень  2017 року його параметри (особисті виміри автора) :  діаметр стовбура на рівні грудей (1,3 метра від землі – загальноприйнята висота вимірювання діаметрів дерев у лісовій таксації) -153 см, окружність стовбура на тому ж рівні – 480 см, діаметр крони – 32 метри , висота – близько 25 метрів.

За літературними джерелами,  приблизний вік платана – понад 200 років. Це, мабуть, найстаріший і найбільший  платан  не лише на Поділлі, а й у Західній  Україні.

Ліщина деревоподібна або горіх  ведмежий, або Ліщина ведмежа (Corylus colurna ). У парку ростуть 4 екземпляри цього виду. За думкою вчених, вони є найстарішими представниками цього виду в Україні.  Станом на серпень  2017 року у найбільшого екземпляра з чотирьох  що ростуть у парку  були такі параметри:  діаметр стовбура  на рівні грудей -118 см , окружність стовбура на тому ж рівні – 370 см,  висота – понад  15 метрів.

За літературними джерелами,  де згадуються ці дерева в парку,  приблизний вік ліщини  деревоподібної –  130-150 років

Бундук дводомний (Gymnocladus dioicus)  – добре збережений екземпляр віком понад 100 років. Станом на серпень  2017 року його параметри були:  діаметр стовбура на рівні грудей  - 83 см, окружність стовбура на тому ж рівні – 250 см,  висота – понад  20 метрів.

Сосна чорна австрійська (Pinus nigra) – у парку кілька збережених дерев цього виду. Найвеличніше виглядає сосна біля висохлого ставка. Автор не вимірював   інструментально її  параметри, але приблизно діаметр стовбура на рівні грудей  - 90 см, окружність стовбура на тому ж рівні – 280см,  висота – понад  15 метрів. Приблизний вік – понад 150 років.

Крім того, заслуговують уваги   старі екземпляри, модрини польської, сосни звичайної, каштану кінського звичайного,  ясеня звичайного,  дуба черешчатого (один з них віком понад 200 років), граба звичайного, клена  гостролистого і  польового.  

З кущів  в парку ростуть свидина біла, калина городня, бузина чорна,  сніжноягідник білий, бирючина звичайна, самшит,  барбарис звичайний

Особисті враження

На жаль цей парк не порадував красивими деревно-чагарниковими композиціями, чудово оформленими галявинами, повноводними ставками, як наприклад, парк «Олександрія» в Білій Церкві, але  мені, як дендрологу, було приємно від того, що і нині  відвідувачі можуть милуватися  збереженими віковими деревами інтродукованих видів, які описані вище.

Приємно, що  парк зберігся, що в ньому з’являються нові насадження, що не лише односельці, а й відпочивальники ,  які приїжджають з усієї країни і не тільки (попити  місцеву унікальну мінеральну воду приїжджають з інших країн)  у  санаторій «Україна», розташований у селі Маків, можуть, як і я, прогулятися тихими, абсолютно не багатолюдними алеями парку і помилуватися його красотами.

Сподіваюся, що ця стаття послужить  тому, що більше людей дізнається про цей парк, що у свою чергу стане стимулом для місцевої влади більше уваги приділити цьому  об’єкту.

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу

Усі фото, крім фото палацу,  для статті  зроблені автором під час відвідування парку. При їх використанні посилання на портал «Ваш сад» обов’язкове.

P.S. Автор висловлює подяку Людмилі Казимировій та Олександру Шевчуку за надані автору матеріали по парку.