Смарагдовий каскад птерокарії

Світ рослин надзвичайно різноманітний. Навіть, якщо виключити представників тропічної та субтропічної зон, і в зонах помірного клімату є досить цікаві, що виділяються з загального ряду, рослини. До таких рослин належить і Птерокарія крилоплідна (ясенелиста)—Pterocarya pterocarpa (P. fraxinifolia), яку ще називають Лапина ясенева або крилогоріх кавказький.

Вишукане це дерево в період цвітіння, але особливо приваблива птерокарія в період дозрівання плодів, коли сережки розростаються у звисаючі китки до півметра завдовжки, і смарагдовим каскадом спадають по всій кроні. У цей час птерокарія нагадує зелений водоспад.

Можливо, тому автор саду – переможець на Челсі - 2008 „Daily Telegraph Garden”, щоб підкреслити домінування води в саду, на березі ставка посадив лапину ясенева, саме це дерево для дизайнера асоціюється з водою.

Птерокарія (Лапина) ясенева належить до роду Птерокарія (Pterocarya) родини Горіхові (Juglandaceae). Європейці познайомилися з нею наприкінці XVIII ст., після подорожі французького ботаніка А. Мішо по Азії. Вчений зібрав не лише гербарій, а й привіз зрілі насіння. У всякому разі, вперше птерокарія була описана як горіх ясенева (Juglans fraxinifolia) у 1797 р. за екземпляром із саду Паризького музею. Лише у 1824 р. цей вид був описаний як окремий рід птерокарія.

За кавказькою назвою виду (лапина, від грузинського „лапáні”) увесь рід птерокарія в російській ботанічній літературі часто називають лапиною.

Птерокарія природно росте в Туреччині та Ірані, Середній Азії, зустрічається також на Кавказі. На Кавказі вона трапляється в Ленкорані, біля південного підніжжя Головного Кавказького хребта. Населяє, переважно, нижній гірський пояс і низовини. Дуже вологолюбна і утворює чисті ліси або росте в суміші з іншими породами по берегах річок або на пониженнях за умов постійного зволоження проточною водою, на темно-сірих глинистих або легких суглинкових ґрунтах, багатих гумусом. Може рости і на бідніших ґрунтах. Одиничні дерева і невеликі групи трапляються в горах до висоти 1000 і навіть 1200 м. Росте відносно швидко, даючи рясні кореневі нащадки. Живе до 250 років. Прибережні ліси з лапини зміцнюють береги і захищають річки від мілководдя.

В природних умовах це велике листопадне дерево до 30 м заввишки і до 100—150 см у діаметрі стовбура (в Україні висота птерокарії не перевищує 15 м). Крона широкоциліндрична, розлога, досить рихла. Стовбур у молодих дерев прямий, з гладкою світло-сірою корою; у старих дерев кора темно-сіра, поздовжньо-тріщинувата. Молоді пагони оливково-зелені, вкриті буро-рудами лускатими волосками. Коренева система потужна, поверхнева з численними горизонтальними, що відходять у різні боки коренями. Дерево дає рясну кореневу поросль. Листя великі, перисті, загальний черешок листка досягає в довжину до 45 см, а то й 60 см, світло-зелені влітку і світло-жовті восени, складаються з 11-15 листочків. Цвіте наприкінці квітня – травні. Квітки в сережках. Чоловічі суцвіття розташовані біля основи пагонів поточного року, жіночі – в пазухах верхніх листків. Плоди двокрилі, у звисаючих китицях довжиною 25 - 40 см, іноді й до півметра. Тіньовитривала, дуже вологолюбна, погано переносить сухість повітря і ґрунту.

В умовах центральної частини України недостатньо морозостійка: при тривалому впливі низьких температур (-30°С) підмерзає до скелетних гілок, але, як правило, добре відновлюється.

Розмножується відводками і насінням.

Насіння сіють восени після збору або навесні після стратифікації протягом 90 днів. Якість насіння 80 %. Ґрунтова схожість невисока. Глибина посіву 3 см. У Києві, в ботанічних садах, птерокарія успішно росте вже понад 30 років.

Враховуючи високу декоративність птерокарії, швидкість росту і порівняльну довговічність (до 200-250 років) її цілком можна рекомендувати для більш широкого застосування, особливо для декорування берегів водойм, для Західної лісостепу, Прикарпаття і Закарпаття. Також можна використовувати птерокарію групами і поодиноко на вологих місцях, малопридатних для інших порід. Крім наведеного виду на території України зустрічаються й інші представники роду Птерокарії, а саме:

Птерокарія (Лапина) сумахолиста - Pterocarya rhoifolia

Батьківщина - Східна Азія, де росте по берегах і долинах річок, у гірських широколистяних лісах.
Дерево до 30 м заввишки. З широкою ажурною кроною. Листя складне до 40 см завдовжки з 11-21 листочками. В Україні росте лише в ботанічних садах Києва і Кам'янець-Подільського.

Птерокарія (Лапина) вузькокрила - Pterocarya stenoptera

Природний ареал - Китай.
Дерево до 30 м заввишки. Листя світло-зелене, складне до 40 см завдовжки з 11-23 листочками. Плодові сережки надзвичайно довгі, до 70 см, при дозріванні золотисті. В Україні росте в багатьох ботанічних садах Києва, Ужгорода, Кам'янець-Подільського та Асканії Нової.

Птерокарія (Лапина) Редера - Pterocarya rehderiana

Гібрид між Птерокарією крилоплідною (P. fraxinifolia) і Птерокарією вузькокрилою (P. stenoptera).
В Україні відома лише в ботанічних садах Чернівців, Кам'янець-Подільського і Криму.

Всі фото для статті зроблені автором у ботанічних садах України

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу