Шовковиця чорна і біла, красива і корисна

Серед великого асортименту дерев, що застосовуються в озелененні, досить багато рослин, які крім декоративності мають безліч корисних для людини інших властивостей. Це і смачні плоди, і лікувальні властивості деяких частин рослин (частіше це корені, кора, листя, плоди) і цінна деревина, і інше.

Безумовно, одними з таких дерев є представники роду Шовковиця - Morus (тут, тута, тутове дерево), що належить до родини тутових (Moraceae). Рід налічує понад 20 видів, більшість з яких у природних умовах ростуть у Східній та Південно-Східній Азії, на півдні Європи, у південній частині Північної Америки та північно-західній частині Південної Америки, частково в Африці.

В нашій країні в культурі найчастіше використовуються два види: шовковиця чорна - Morus nigra і шовковиця біла - Morus alba.

Біологічні особливості

Шовковиця чорна - Morus nigra. У природі зустрічається в Ірані, Афганістані, Закавказзі. Дерево висотою 10-15(20) м, з широко розкидистою кроною. Гілки у дорослих дерев короткі, численні, коричнево-бурого забарвлення. Листя великі, розміром від 7 до 15 см, широкояйцеподібні, несиметричні, біля основи глибоко серцеподібні, на вершині — коротко загострені, по краю тупозубчасті, цілі або долонеподібно-лопатеві (у молодих екземплярів), темно-зелені, шкірясті. Зверху листя шорсткі, знизу — м’яковолосисті. Шовковиця, в основному, дводомна вітрозапильна рослина з чоловічими (безплідні дерева - шовкун) і жіночими квітками на різних деревах. Однак, нерідко зустрічаються однодомні екземпляри, у яких чоловічі та жіночі квітки знаходяться на одній рослині. Плоди великі (до 3 см), темно-червоні або чорнувато-фіолетові, блискучі, солодкувато-кислі, соковиті, дуже смачні.

   

Світлолюбна, посухостійка. Невибаглива до ґрунту, але краще росте на родючому, добре дренованому ґрунті, з pH 5,5-7,0. Розмножують її насіннєвим і вегетативним способом. Насіння сіють одразу після виділення з плодів.

На присадибній ділянці шовковицю, для полегшення збору врожаю, можна вирощувати в кущовій формі. Плоди дозрівають поступово. Стиглі ягоди легко обсипаються, їх збирають по мірі дозрівання струшуванням. Плоди можна вживати у свіжому вигляді, з них також варять варення, виготовляють компоти, соки, сиропи. Всі ці заготовки не лише смачні, а й корисні.

Шовковиця біла - Morus alba. Батьківщиною шовковиці білої вважають Китай. Здавна культивується практично у всіх азійських країнах. Це дерево до 20 м висотою. Довговічна — живе до 200-300 і більше років. Кора стовбура бура, тріщинувата, молоді гілки сірувато-зелені або буркуваті, на кінцях опушені. Крона досить густа, у молодих дерев округла, а у старих розлога. Листя м’які, трав’янисті, яйцеподібні, різні; на одному й тому ж дереві відрізняються між собою. Вони можуть бути як цілими, так і трьох-п’яти лопатевими. Основа листя серцеподібна, несиметрична, краї зубчасті, черешок голий або трохи опушений. Влітку листя темно-зеленого кольору, а восени — солом’яно-жовті. Рослини дводомні, вітрозапильні. Ягоди бувають білого, червоного і чорного кольору довжиною від 1 до 5 см, нагадують великі плоди малини або ожини. Вони їстівні, на смак приторно-солодкі. Дозрівають у червні - липні.

Плодоносіння починається на 5-й рік після посадки. Щеплення прискорює плодоносіння. З 10-річного дерева можна зібрати до 100 кг плодів. Завдяки посухостійкості та жаростійкості, здатності добре переносити обрізку і стрижку, шовковиця є дуже цінною рослиною для озеленення, особливо в південних районах країни. До того ж шовковиця досить зимостійка рослина — витримує короткочасні морози до -30-32 градусів. У суворі зими однорічні прирости можуть підмерзати, але під час вегетації швидко відновлюються. Дерева шовковиці мають потужну кореневу систему.

   

Окрім названих видів у колекціях ботанічних садів і дендропарків на території України можна зустріти шовковицю червону (Morus rubra) і шовковицю атласну або шовкопрядну (шовковичну) (Morus bombycus), а також шовковицю багатостебельну (Morus multicaulus).

Розмноження і вирощування

Шовковиця розмножується як насіннєвим, так і вегетативним способом.

Вегетативно розмножують шовковицю відводками, кореневою порослю, живцюванням зеленими та дерев’яніючими живцями, а також щепленням. Щепленням, як правило, розмножують кращі сорти і декоративні форми. Ефективно розмножувати шовковицю зеленими живцями. При такому способі вкорінюваність живців становить 80-90% навіть без застосування регуляторів росту. При розмноженні дерев’яніючими живцями результати значно гірші. При розмноженні шовковиці з використанням щеплень в якості підщеп використовують сіянці шовковиці білої. Щепити можна всіма відомими в садівництві способами. Для висадки саджанців шовковиці підбирають добре освітлене, захищене від холодних вітрів місце, бажано на південній стороні ділянки. Відстань до інших рослин 5-6 м. Перед посадкою саджанців копають посадкові ями розміром 80х80х60 см. Ями засипають ґрунтом з верхнього родючого шару. У кожну яму вносять 2-3 відра перегною або компосту, 60-80 г суперфосфату і 40-50 г калійної солі або 150 г комплексного добрива. У ямі добрива ретельно перемішують із ґрунтом. В умовах України висаджувати можна як навесні (квітень), так і в ранньо-осінні строки (вересень – початок жовтня).

Якщо шовковицю висаджувати саме для отримання врожаю, то з розплідника бажано брати саджанець, який уже плодоносив, щоб не взяти чоловічі екземпляри, які, звичайно, плодоносити не будуть. Ґрунт на пристволових кругах утримують у рихлому і вільному від бур’янів стані. Коли рослини почнуть плодоносити, їх бажано регулярно підживлювати добривами. Зазвичай протягом вегетації достатньо одного підживлення у фазі розпускання бруньок, при цьому на 1 кв. м вносять 30-50 г нітрофоски. У разі потреби підживлення повторюють у першій половині червня; одночасно з поливом вносять переброджену гноївку, розведену водою у 5-6 разів, або пташиний послід, який розводять у 10-12 разів. У другій половині літа підживлення не проводять з метою своєчасного завершення росту пагонів і кращої підготовки їх до зими.

   

На присадибній або дачній ділянці шовковицю краще вирощувати в кущовій формі. Висоту дерев обмежують 3 м. У плодоносних дерев основний вид обрізки - проріджування. Вирізують гілки, що загущують крону, перехрещуються, хворі, слабкі, зламані, прагнучи утримати крону в межах заданої висоти і ширини.

Цікаві відомості про шовковицю

• На сході шовковиця вважається священним деревом, під його кроною зазвичай ставили стіл, за яким проводили час усі члени родини, під ним влаштовували ложе. Амулети з деревини шовковиці — традиційні обереги східних жінок.
• Шовковицю справедливо називають "королевою ягід", а тутове дерево здавна шанують як "дерево життя", що володіє чарівними силами проти зла. Також шовковиця (тута) означає працьовитість і шанування батьків. У міфології тута – дерево, "… у якого не з’являються бруньки доти, поки не настане весна, і не припинять дути згубні вітри. Символ того, що розсудлива людина повинна проявляти своєчасну турботу про свої справи і не поспішати піддавати себе небезпеці".
• Вірменський народ, що має тисячолітні традиції садівництва, а також досвід виноробства, захоплений смаком ягід шовковиці, по достоїнству оцінив живильні властивості цього напою. Його благотворний вплив відчув і сам "цар царів" Олександр Македонський під час переможного походу в Персію та Індію.
• Про те, як шовковицю почали використовувати для виготовлення шовку, існує красива легенда. Принцеса Сі Лін Ші відпочивала під величезним деревом шовковиці. Раптом з гілки у чашку чаю впав кокон. Принцеса побачила, як у гарячій воді кокон розпускається блискучими, переливчастими нитками. Так Піднебесна Імперія отримала один зі своїх головних секретів: що непоказний черв’ячок-шовкопряд, що живе на тутовому дереві, є джерелом матеріалу, з якого можна робити дорогоцінний шовк.
• Свою роль шовковиця (тутовник) зіграла і в розвитку світової культури. Як відомо, папір з’явився в Китаї ще до нашої ери. І саме луб шовковиці, що знаходиться під корою дерева, китайці використовували для виготовлення паперу.
• Населення гірських і передгірних районів Середньої Азії тисячоліттями проводило відбір кращих форм шовковиці з високою якістю суцвіть і хорошою врожайністю. Так, дійшовший до нас із Ашта і Канібадама сорт шовковиці Балха дає по 500-600 кілограмів ягід з дерева.
• У Таджикистані століттями дотримувалася традиція: кожна сім’я заготовляла щорічно по півтонни сушених суцвіть тутовника.
• Вважається, що в Україні найстарша шовковиця росте на території Національного ботсаду ім. Гришка. Їй близько 500 років. За легендою, вона посаджена монахами з насіння, привезеного з паломництва по Середній Азії. І саме від цього дерева пішли всі шовковиці, що ростуть в Україні. За непідтвердженими даними Тарас Шевченко зробив кілька замальовок цієї шовковиці.

Корисні властивості

Раніше шовковицю масово (зараз значно рідше) вирощували заради отримання листя для вигодовування тутового шовкопряда. З ниток, вироблених шовковичним черв’ям, людина багато століть тому навчилася виготовляти шовкову тканину. Для заготівлі корму навесні щорічно зрізали однорічні гілки, а для літньо-осінньої - верхню третину новоутворених пагонів. Через кожні 4-5 років шовковиці надавали рік відпочинку.

Свіжі ягоди шовковиці — чудова ласощі, вони соковиті, солодкі, до того ж мають лікувальні властивості.

Вони придатні і для переробки. З них готують компоти, сік, варення, ароматне, цілюще вино. Плоди шовковиці можна висушити. Вони довго зберігаються і цілком можуть замінити цукор. Плоди шовковиці відрізняються високим вмістом цукру і низьким вмістом кислот. У них є вітаміни С, В, Р, каротин, пектинові речовини, холін, смоли, рутин і глікозид. Завдяки високому вмісту заліза плоди шовковиці застосовують при малокрів’ї, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, дизентерії, печії та ін. Вони знижують тиск і нормалізують обмін речовин, а також сприяють оздоровленню крові, корисні для печінки і селезінки. Їх вживають при серцево-судинних захворюваннях. Кора має ранозагоювальну дію, настій листя корисний як загальнозміцнювальний засіб.

В лікувальних цілях корисні як чорна, так і біла шовковиця.

Щільна, блискуча деревина шовковиці використовується для різних виробів, виготовлення меблів і інструментів.

Застосування в озелененні

Враховуючи невибагливість шовковиці до умов вирощування, можливість формування і її декоративні якості: досить оригінальне листя і суцвіття різноманітного забарвлення; вона цілком підходить для озеленення, особливо в південних районах нашої країни.

Шовковицю можна використовувати в поодиноких, групових і алеєвих посадках, для створення красивих густих живих огорож. Особливо цінні в озелененні численні декоративні форми шовковиці, з яких найбільш ефектні:

плакуча (f. pendula) — висотою до 5 м, з тонкими пониклими до землі гілками;

пірамідальна (f. pyramidalis) — дерево 5-8 м висотою, з вузькопірамідальною кроною і лопатевим листям;

кулькоподібна (f. globosa) — невелике деревце з густою, кулькоподібною кроною;

великолиста (f. macrophylla) — з листям до 22 см довжиною;

розсіченолиста (f. sceletoniana) — дуже вишукана, з листям, розділеними на правильні, вузькі лопаті, при цьому верхівкова і дві бічні лопаті мають сильно витягнуті кінці;

золотиста (f. aurea) — з золотисто-жовтими молодими пагонами і листям.

Цінна шовковиця для озеленення промислових зон міст завдяки своїй стійкості до забруднення атмосфери смогом, промисловими викидами, пилом. Шовковицю також можна використовувати для укріплення схилів ярів і закріплення пісків.

фото: Рековець Петро

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу
спеціально для інтернет-порталу
садового центру «Ваш сад»