Самшит – вічнозелений красень

Асортимент декоративних вічнозелених кущів, що застосовуються в озелененні, для умов переважної частини території України досить бідний. Адже більшість вічнозелених листяних кущів теплолюбні. Самшити ж відносно морозостійкі кущі, завдяки чому користуються значною популярністю у озеленювачів. До того ж, самшити є одними з найтіньовитриваліших рослин, добре піддаються стрижці та формуванню. Ще давні римляни надавали кущам самшиту химерні форми.

Рід самшит (Buxus) налічує понад 30 видів, природно що ростуть у Середземномор'ї, Малій Азії, Японії, Китаї, Східній Африці та Центральній Америці. Це невеликі, повільно зростаючі дерева або кущі з супротивними, цільнокрайніми, короткочерешковими, шкірястими листками. Квітки дрібні, непоказні, безпелюсткові, зібрані у суцвіття в пазухах листків. Деревина цінується дуже високо і здавна використовується для токарних виробів.

На території України в озелененні найчастіше застосовується Самшит вічнозелений або Буксус (Buxus sempervirens) та його різні декоративні форми.

У природних місцях проживання, Південній Європі, Північній Африці, Малій Азії, самшит – повільнозростаючий кущ 6-8 метрів заввишки або багатовіткове дерево з густою кроною до 15 метрів заввишки. Кора світло-жовта, на пагонах гладка, на старих стовбурах – світло-сіра, дрібнотріщинувата. Пагони чотиригранні, слабоопушені. Листя просте, супротивне довжиною 1-3 см, еліптичне, подовжене або обернено-яйцеподібне, майже сидяче, блискуче, темно-зелене, знизу світліше, нагадує листочки брусниці. Квітки роздільностатеві, до 0,2 см завдовжки, непоказні. Цвіте в травні. Плід – тригранна коробочка довжиною близько 0,8 см з 6 чорними насінинами. В Україні самшити, які регулярно і сильно обрізаються, частіше не цвітуть і не плодоносять.

Росте дуже повільно. В Криму (Нікітський ботсад) 100-річні екземпляри без стрижки досягають висоти 5-7 метрів.

Довгожитель. Вік окремих екземплярів може досягати 500 років. Всі частини рослини отруйні.

У цього виду є досить велика кількість декоративних форм і сортів з різноманітним забарвленням листя (золотисті, строкаті, облямовані), з різною величиною і формою куща, будовою гілок. Наприклад, у сорту ‘Aureovariegata' листя вкриті жовтими плямами, у сорту 'Latifolia Maculata’ молоде листя золотисте, у сорту ‘Marginata' зелене листя з жовтою каймою, у сорту 'Curly Locks’ незвичайні викривлені стебла, а сорти ‘Compacta' і 'Suffruticosa' – карликові.

Однак видові самшити з зеленим листям більш невибагливі порівняно з яскраво забарвленими.

Окрім самшиту вічнозеленого, в основному в Криму, зустрічаються й інші інтродуковані види, які перелічені нижче.

Самшит балеарський (Buxus balearica). Природно росте в Іспанії (Балеарські острови). Високий кущ або невелике дерево 2-6(8) метрів заввишки. Має більші за розміром еліптичні листки (до 5 см довжиною). Росте швидше за інші види. Переносить короткочасне зниження температури до мінус 18-20 градусів. Віддає перевагу тіньовим місцям і вологим ґрунтам.

Самшит гирканський (Buxus hyrkana). Батьківщина — Азербайджан, Іран. У північних районах у культурі кущ 60 см заввишки. Листя великі, подовжені, шкірясті, рідше розташовані на гілках, ніж у інших самшитів. Цвіте в травні. Віддає перевагу тіньовим місцям і вологим ґрунтам.

Самшит колхідський (Buxus colchica). Природно росте на Кавказі, де ще збереглися самшитові ліси. У природі кущ або невелике дерево. Зустрічаються екземпляри віком 500-600 років, висотою до 20 метрів. У культурі частіше кущ заввишки до 1-1,5 метра. Молоді стебла зелені, чотиригранні. Листя шкірясте, темно-зелене, блискуче, ромбо- або ланцетоподібне. Дуже тіньовитривалий. Вологолюбний.

Самшит дрібнолистий (Buxus mycrophylla). Батьківщина — Японія. Компактний кущ 1—1,2 м заввишки. Листя 1—2 см завдовжки, овальні, з округлою або виїмчастою верхівкою. Цвіте в травні, суцвіття розташовані на кінцях пагонів. Теплолюбний вид. Росте на сонці і в півтіні.

Особливості вирощування та догляду

Обираємо місце посадки. У природних умовах самшит, як правило, росте в підліску, тому він навіть краще почувається в тіньових і півтіньових місцях. Може добре рости і на сонячних місцях, за нормального поливу і за умови притінення рослин у зимовий та ранньовесняний період. До ґрунтових умов самшит відносно невибагливий, але краще розвивається на добре удобрених повітропроникних ґрунтах, де дає кращий приріст. На бідних дає короткі прирости, що забезпечує хорошу густоту крони і, в якійсь мірі, полегшує підтримання геометричних або фігурних форм із самшиту. Добре переносить вапнякові ґрунти, віддаючи перевагу слабощелочним.

Посадка. Самшит в умовах України не завжди успішно переносить суворі зими, тому важливо, щоб молоді рослини «йшли» у зиму добре вкоріненими і зміцнілими. Саме з цієї причини саджати самшит краще навесні. Тоді рослини встигають добре вкоренитися і підготуватися до зимових холодів. Хоча дорослі рослини, вирощені в контейнерах або з хорошим комом землі, не менше ½ діаметра крони, можна пересаджувати весь вегетаційний період, аж до початку жовтня. У більш пізні терміни, якщо вже придбали саджанці, їх правильніше буде прикопати в тіньовому місці до весни.

Догляд. Самшит відносно невибагливий у догляді в вегетаційний період. Якщо посадкові місця добре замульчовані, то самшит лише необхідно поливати в посушливий період і вчасно стригти. Мульчування ґрунту під кущами бажано торфом або перепрілими хвойними голками. Важливо приділяти увагу самшиту в міжвегетаційний період – в кінці зими і ранньою весною, коли морози змінюються відлигами, а похмурі дні – сонячними. При тому, що самшит досить стійкий до зимових холодів, але, як будь-яка вічнозелена культура, страждає, а іноді й гине від зимових висушуючих вітрів і весняного обпалюючого сонця, що знищує за кілька ясних днів рослину повністю.

У цьому основна причина невдач при вирощуванні цього куща. Особливої уваги потребують молоді, погано вкорінені посадки. Уникнути цього частково дозволяє рясний вологозарядковий полив восени, безпосередньо перед морозами, на початку листопада, що насичує рослини вологою на довгий зимовий період, а також затінення рослин, що ростуть на сонячних місцях. Штамбові деревця обов’язково підв’язують до опор, що захищають їх від поломок при випаданні мокрого снігу, і повністю обв’язують лапником або нетканим матеріалом. Окремо стоячі великі кущі, щоб уникнути поломок від снігу, бажано зв’язувати. З настанням теплої весняної погоди укриття знімають, інакше рослини зопрівають. Укриття знімають на початку вегетаційного періоду в похмуру погоду.

Обрізка. Вільно зростаючі кущі самшиту можна взагалі не стригти. Якщо є бажання досягти просто густої крони, тоді самшит достатньо стригти один раз на рік на початку літа, коли річні прирости одревесніли у основи. Для підтримки сформованих із самшиту геометричних фігур – куля, піраміда, квадрат тощо, кущі стрижуть не менше 2-3 разів, перший раз у квітні, далі на початку літа, як зазначено вище, третій раз не пізніше кінця серпня, щоб пагони відростання могли одревесніти до настання стійких морозів.

Оскільки самшит росте дуже повільно, завжди обмежуються легким коригуванням крони і підрізають лише нові прирости. До старої деревини різати потрібно лише в тому випадку, якщо рослина зовсім втратила форму. Самшит можна виростити і у вигляді штамбового деревця. Для цього обирають рослини, які від природи мають сильний центральний пагін, зрізають до бажаного рівня всі бічні пагони, а залишені трохи вкорочують. Верхня залишена частина добре гілкуватиметься, і з часом, за 3-4 роки, можна сформувати гарний кульку на стрункому штамбі. При формуванні зі самшиту складних фігур (фігури звірів, предметів) обрізку проводять багаторазово протягом усього вегетаційного періоду за потребою підтримання заданої фігури.

Розмноження. Самшит розмножується насінням і вегетативно. Оскільки самшит належить до легко розмножуваних живцями рослин, тому найчастіше його розмножують саме цим способом. При дотриманні технології живцювання вкорінюється від 80 до 100% живців. Розмножувати можна як літніми, так і зимовими (одревеснілими) живцями. Термін літнього живцювання визначається станом молодих пагонів. Вони повинні трохи одревесніти у основи, що буває в останній декаді червня – середині липня. Одревеснілі живці можна заготовляти при весняній обрізці до початку вегетації. Осінні живці зрізають наприкінці серпня – на початку вересня. Довжина живців 5-10 см, або приблизно 2-3 міжвузля. На живці залишають верхні листки, нижні видаляють. Потім живці висаджують у пухкий субстрат із суміші торфу та садової землі 1:1 і накривають банками або плівкою. Можна також живцювати безпосередньо в легкий ґрунт у тіні під кронами дерев. Важливо, особливо в перші 2 тижні, регулярно (щодня, у похмуру погоду можна раз на 2 дні) обприскувати рослини і підтримувати ґрунт у вологому, але не мокрому стані. Зазвичай живці вкорінюються через 3-4 тижні, після чого молоді вкорінені рослини можна висаджувати в школку для підрощування за схемою 10х20 см. На зиму рослини краще накрити лапником або іншими матеріалами. На постійне місце, як правило, рослини висаджують на 2 або 3 рік. Для вирощування більш крупномірного посадматеріалу рослини слід розсадити з більшою відстанню між рослинами (50-60 см) або висадити в контейнери.

Застосування в ландшафтному дизайні. Самшит – це класичний кущ для вічнозелених (живих огорож), бордюрів або зеленої куліси. Чудово виглядає самшит в одиночних і моногрупових посадках, а також у складі ландшафтних груп у поєднанні з іншими видами рослин. Часто його використовують для обрамлення клумб і рабаток. З кущиків самшиту формують найнепередбачуваніші фігури і геометричні форми. Самшит, від давніх часів і до сьогодення, вважається класичною рослиною для топіарного мистецтва. Він є незамінним при створенні складних рослинних візерунків арабесок на партері парадних місць палаців і парків.

Самшит можна також використовувати в садах сільського типу, де на одній клумбі поєднуються квіти і овочі. Завдяки бордюру з самшиту такі посадки набудуть завершених форм. Широко використовують самшит для
вирощування в контейнерах і кадках для подальшого розстановлення у потрібних місцях – лоджіях, терасах, внутрішніх двориках тощо. З самшиту також зручно формувати бонсай.

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу