Розплідники декоративних рослин

Нині по всій Україні необроблені, заростаючі бур’янами сільськогосподарські землі стали звичним явищем. І це при тому, що колишні працівники колгоспів і радгоспів стали власниками наділів, і юридично, кожен власник паю може вийти з КСП і вести господарство самостійно. Робота на землі ніколи не була легкою, і багато хто просто не наважується господарювати на ній самостійно. Та й держава поки що не знайшла дієвого механізму допомоги селянам. Але й для тих, хто наважився на самостійне ведення господарства, постає питання: що вирощувати на своїй землі?

При цьому є безліч варіантів, як розпорядитися землею. Одним із варіантів - вирощування посадкового матеріалу плодових і декоративних культур, тобто зайнятися розплідництвом.

Будь-яка нова справа в підприємництві повинна починатися з аналізу ситуації, яка склалася на даний момент у сфері майбутньої діяльності. Тому спочатку трохи про ситуацію, яка була в минулому.

До недавнього часу вирощуванням посадкового матеріалу декоративних і плодових рослин, в основному, займалися державні розплідники, і треба відзначити, у кількісних показниках, досить успішно.

У кожній області в системі житлово-комунального господарства обов’язково був великий спеціалізований розплідник, мали такі розплідники і більшість великих міст України. Крім цього були розплідники управління автомобільних доріг і відділень залізниць.

Основними споживачами продукції державних розплідників були також державні установи - трести зелених насаджень, комунальні служби міст і сіл, заводи, школи, лікарні тощо.

У системі Мінжитлокомунгоспу питаннями озеленення і розплідників по Україні займалося окреме управління - Укрзеленбуд.

Але так уже склалося, що економічні труднощі в першу чергу позначаються на областях, які не є, точніше не вважаються пріоритетними для життєзабезпечення суспільства.

І як наслідок, після 1988-89 років навіть спеціалізовані державні організації майже перестали створювати нові зелені насадження, тому все, що вирощено на численних розплідниках стало, більшою мірою, майже непотрібним.

Правда, цим скористалися так звані "бізнесмени", які тільки почали з’являтися в країні. Вони за якісь 2-3 роки майже весь більш-менш якісний посадковий матеріал за безцінь продали за кордон.

Різке зменшення попиту на посадковий матеріал, а також інші причини (трудомісткість, тривалий період часу від початку вирощування до реалізації) спочатку призвели до значного зменшення обсягів вирощування, а потім до закриття деяких розплідників декоративних культур.

І ось, на сьогоднішній день, коли інтерес до озеленення значно зріс, правда, більше у приватних осіб, які хочуть озеленити свої котеджі, магазини, кафе, то отримати якісний посадковий матеріал у широкому асортименті стало дуже проблематично. Як найяскравіший приклад цьому є те, що рослини масово стали привозити з-за кордону - Польщі, Німеччини, Угорщини, Нідерландів.

Отже, про головне - хто може, і хто повинен задовольнити попит на такий специфічний товар?

Віддати й цей ринок, який безумовно, при нормальному розвитку економіки буде розширюватися, на відкуп закордонним постачальникам, чи в Україні знайдуться люди, які візьмуться за таку благородну справу.

Знаючи про розплідники не з чуток, можу з упевненістю стверджувати, що розплідники можуть і повинні стати справою приватного підприємництва.

По-перше, це досить економічно вигідна справа. Раніше, при тому, що посадковий матеріал коштував досить дешево, розплідники, як правило, були рентабельні. Навіть у останні роки, якщо, більшою мірою, всі державні підприємства з вирощування квітів були збитковими, розплідники могли працювати з прибутками. Як приклад, наведу результати господарської діяльності одного з розплідників декоративних рослин у Києві ще за 2000 рік, у якого, навіть при несприятливій податковій політиці, рентабельність склала близько 40 %, а чистий прибуток - 47 000 гривень. При цьому основні показники розплідника: площа відкритого ґрунту 5,0 га, закритого ґрунту /теплиці/ 2 000 кв.м, кількість працівників 15 осіб, основна продукція - троянди, декоративні дерева і кущі. Тобто прибуток на 1 гектар склав близько 10 000 гривень.

Хоча, звичайно, великих капіталів на цій дуже важкій і копіткій справі не заробиш, але в цій сфері діяльності поки що менша конкуренція.

По-друге, на сьогоднішній день потрібно не стільки кількість, скільки якість, різноманітність асортименту і культура обслуговування, а це теж краще може зробити приватний господар.

Як доказ, хочу навести текст реклами в журналі "Садівник і овочівник" за 1912 рік, який вартий того, щоб його процитувати майже повністю.

Це реклама господарства Карла Георгійовича Мейєра, яке було створене в 1893 році в передмісті Києва, і на місці якого тепер функціонує агрофірма "Квіти України" і Сирецький дендрологічний парк, який також заклав Мейєр.

Отже, господарство пропонувало для продажу насіння городніх, квіткових, польових і деревних культур, садовий інструмент, плодові і декоративні дерева, троянди кущові і штамбові, ягідні кущі і полуницю, багаторічні ґрунтові квіти. А далі дослівно: "Багатий вибір. Добросовісне виконання замовлень. Ретельне пакування. Ілюстровані каталоги надсилаються за першим запитом безкоштовно."

Майже те саме і в тексті реклами ще одного приватного київського господарства В.Крістера, яке було організоване в 1850 році на тому місці, де до недавнього часу знаходився радгосп "Троянда" (вул. Вишгородська). Крім цього з тексту реклами видно, що окрім обслуговування безпосередньо в господарствах вони мали магазини в центрі міста - у Мейєра на вулиці Миколаївській, 6, а у іншого господарства на вулиці Інститутській, 2.

На жаль, зараз, майже через 100 років, жодне державне підприємство не пропонує такого комплексного асортименту рослин, поки жодне державне господарство не мало і не має ілюстрованих каталогів, які б безкоштовно розсилалися потенційним покупцям.

Сьогодні в асортименті декоративних рослин, які вирощують розплідники України, ледь набереться більше 300 видів і форм, більшою мірою в окремому розпліднику їх не більше 50-70 назв. Тоді як у невеликому приватному розпліднику на півночі Франції, де мені довелося проходити стажування, перелік рослин включає понад 3 000 найменувань.

І ще один, на мій погляд, важливий аргумент на користь приватного розплідництва - вирощування рослин вимагає не лише копіткої і кваліфікованої роботи, а й самовіддачі, а також закоханості в цю справу, що теж більше проявляється, якщо людина веде господарство самостійно.

Отже, панове фермери, у кого є бажання і енергія, маєте можливість проявити себе в цій сфері діяльності.

Звичайно, перш ніж взятися за таку важку і копітку роботу, треба врахувати безліч факторів, без урахування яких просто не слід братися за цю справу.

Вкажу лише деякі, на мій погляд, необхідні умови:

• як показує практика, загальна площа розплідника для економічно вигідного і постійного господарювання повинна бути не менше 5 гектарів. Тим не менш, можна почати навіть з 0,1 га, але щоб була вільна площа для розвитку розплідника на майбутнє;
   
• повинне бути необхідне матеріальне забезпечення технології вирощування - вода, добрива, механізми, інструменти та інше;
   
• потрібно вирощувати ті культури, на які є і передбачається стабільний попит і високі ціни. На сьогодні це рідкісні форми хвойних, троянди, нові сорти плодових і ягідних культур, багаторічні квіти;
   
• заздалегідь знати потенційних замовників вирощеної продукції;
   
• окрім вирощування посадкового матеріалу надавати замовникам комплекс товарів і послуг для садівництва, городництва і квітникарства (насіння, інструменти, механізми, ґрунтосуміші, атрибутику, літературу та інше), що допоможе заробити додаткові кошти в період між сезонами і забезпечить роботою персонал).

Чи можливо це здійснити в наш час? Відповідь очевидна - можливо. Прикладом цьому може бути досить успішна робота київських малих підприємств "Агрус", "Деметра", "Брусвяна", Донецької фабрики декоративних рослин. Ці фірми добре знають садівники і овочівники не лише Києва, а й усієї України. Вони вже понад 10 років насичують ринок прекрасними саджанцями плодових і декоративних дерев і кущів, насінням овочевих культур. Крім того, в садівничих центрах цих фірм покупцям пропонують широкий вибір добрив, хімікатів і новинки літератури для садівників і овочівників. Хоча треба відзначити, що в нинішніх економічних умовах ці фірми можуть успішно працювати лише завдяки ентузіазму, ініціативності і винятковій наполегливості керівників підприємств. Хоча, втім, без цього бізнесом займатися і неможливо. Те, що розплідники повинні бути об’єктом приватного підприємництва, доводить приклад країн з ринковою економікою.

Там майже всі розплідники є приватними і результати їх діяльності значно кращі, ніж у нас державних. У мене немає жодних сумнівів, що проблема розплідників давно назріла і потребує оперативного вирішення. Від кардинальної перебудови цієї справи залежить успіх садівництва, городництва і озеленення наших населених пунктів і садиб. Саме розвиток приватних розплідницьких фермерських господарств може забезпечити освоєння передових новітніх технологій, культур, сортів і передачу їх виробництву і садівникам-любителям. Велику роботу в цьому напрямку виконує створений понад 3 роки тому Всеукраїнський союз виробників посадкового матеріалу. Щорічні конференції, що проводяться під патронатом цієї громадської організації, є хорошою підтримкою у розвитку розплідництва в Україні. Інформацію про цю організацію і список розплідників та інших підприємств, що входять до союзу, можна прочитати на сайті союзу за адресою: http://svsm.com.ua/64 Усе викладене вище є моїм суб’єктивним поглядом і, мабуть, він не є беззаперечним. Тому хотілося б, щоб на сторінках сайту висловили свою думку з цього приводу фахівці-розплідники і зацікавлені в цьому люди. У свою чергу я з радістю відповім на запитання відвідувачів сайту на форумі щодо цієї проблеми, або на питання щодо організації приватних розплідників у конкретних умовах.