Про зимостійкість рослин
При підборі асортименту рослин для створення стійких зелених насаджень дуже важливо враховувати їх зимостійкість і морозостійкість. Адже лише з урахуванням цих характеристик рослин можна з успіхом створити довговічні та стійкі деревно-чагарникові композиції в умовах непростих зимових кліматичних умов на більшій частині території України.
Для території України, незважаючи на переважний помірно континентальний клімат, властиві досить значні коливання показників вологості клімату, температурного режиму, тривалості вегетаційного періоду тощо. Хоча температура повітря найхолоднішого місяця (січня) майже зазвичай тримається в межах –2°...–7,5°С, абсолютний мінімум досягає –30°С (на півдні) і –40°С (на сході).
Морозостійкість — здатність рослин переносити температуру нижче 0 °С, тобто низькі від’ємні температури. Морозостійкі рослини здатні запобігати або зменшувати дію низьких від’ємних температур. У міжнародних довідниках, каталогах розплідників і на упаковках із насінням практично завжди вказують номер зони морозостійкості, рекомендованої для даного виду рослини.
Систему поділу на кліматичні зони залежно від мінімальних зимових температур запропонував Сільськогосподарський департамент США (USDA — United States Department of Agriculture). Ця розробка, також відома як «зони зимостійкості» або «USDA-зони», спочатку призначалася для потреб сільського господарства, але згодом отримала широке поширення серед садівників усього світу.
Зону, в якій розташована конкретна ділянка, можна визначити самостійно — для цього знадобиться інформація про найнижчі температури в місцевості за останні 10-15 років і за наведеним нижче шкалою визначити зону зимостійкості.
Більша частина території України відповідає зоні № 5.
| Зона зимостійкості | Від | До | |
| 0 | a | < -53.9°C | |
| b | -51.1°C | -53.9°C | |
| 1 | a | -48.3°C | -51.1°C |
| b | -45.6°C | -48.3°C | |
| 2 | a | -42.8°C | -45.6°C |
| b | -40°C | -42.8°C | |
| 3 | a | -37.2°C | -40°C |
| b | -34.4°C | -37.2°C | |
| 4 | a | -31.7°C | -34,4°C |
| b | -28.9°C | -31.7°C | |
| 5 | a | -26.1°C | -28,9°C |
| b | -23.3°C | -26.1°C | |
| 6 | a | -20.6°C | -23,3°C |
| b | -17.8°C | -20.6°C | |
| 7 | a | -15°C | -17.8°C |
| b | -12.2°C | -15°C | |
| 8 | a | -9.4°C | -15°C |
| b | -6.7°C | -9.4°C | |
| 9 | a | -3.9°C | -6.7°C |
| b | -1.1°C | -3.9°C | |
| 10 | a | +1.7°C | -1.1°C |
| b | +1.7°C | +4.4°C | |
| 11 | a | +4.4°C | +7.2°C |
| b | +7.2°C | +10°C | |
| 12 | a | +10°C | +12,8°C |
| b | >+12,8°C | ||
Але в осінньо-зимовий і ранньовесняний період на рослини впливають негативно не лише низькі температури, а й інші фактори – обледеніння, коливання температур (відлиги та пониження температури), сніголами і сніговали, вимерзання, вимокання, утворення крижаної кірки як на ґрунті, так і на стовбурі та гілках тощо.
Важливе значення для результатів перезимівлі має кількість тепла у вегетаційний період, а також характер режиму тепло- та вологозабезпеченості восени. Небажані тривалі зимові відлиги, особливо у другій половині зими.
У цей період більшість видів уже перебувають у вимушеному спокої, у них при потеплінні починаються ростові процеси. І при поверненні холодів вони можуть пошкодитися навіть незначними морозами, тоді як у період глибокого спокою вони, як правило, витримують дуже сильні зниження температури. До несприятливих наслідків таких відлиг належить зменшення або зникнення захисного снігового покриву.
Зимостійкість рослин - більш ємне поняття, ніж морозостійкість, і визначається як здатність рослин переносити без пошкоджень усі несприятливі зимові умови. Зимостійкість рослин — поняття досить мінливе. Вона змінюється з віком рослин, залежить від типу і вологості ґрунту, вітрового режиму тощо. Тобто, навіть якщо рослина вважається перевіреною і стійкою, потрібно правильно вибрати місце для посадки з урахуванням рельєфу та освітленості, грамотно посадити рослину і здійснювати необхідний догляд, щоб вона не сильно обмерзала і не втратила декоративність, особливо після несприятливих зим.
Незначні ранньо-осінні від’ємні температури, коли пагони деяких форм хвойних із декоративним забарвленням ще не визріли, можуть завдати такої ж шкоди, як і пізні весняні заморозки. Розпускаються бруньки з ніжним молодим приростом особливо чутливі навіть до невеликих весняних заморозків. Це стосується всіх рослин. Вибір відповідного місця дозволить зменшити ризик пошкоджень. Іноді має сенс посадити молоді рослини на захищену територію на два-три роки, перш ніж пересаджувати їх на постійне місце. Багатьом карликовим хвойним для успішної пересадки потрібна попередня регулярна підрізка і формування кореневої системи.
Зимостійкість у значній мірі залежить не лише від генетичних властивостей рослини, а й від її стану на поточний момент. Перенесені хвороби, нестача мінеральних речовин або надто великий урожай послаблюють живий організм, і його стійкість знижується. Зелені питомці, за якими здійснюється правильний догляд, проявляють максимальну зимостійкість, притаманну даному виду.
Коливання температур негативно впливають на найуразливіші ділянки плодових дерев — нижні частини стовбурів. Захистити дерева можна за допомогою побілки стовбурів наприкінці зими. Окрім температури, існує багато додаткових факторів, які впливають на розвиток рослин: тип ґрунту, тривалість світлового дня, вітер, вологість. Слід враховувати, що мікроклімат областей усередині кліматичної зони може не відповідати базовим значенням.
Підвищення, південні схили, великі водойми сприятливо впливають на ріст рослин на противагу низинам і північним схилам. У місті, як правило, температура трохи вища, ніж за містом. При ретельному дотриманні всіх правил агротехніки багато дерев і кущів можна вирощувати на території більш холодних зон у захищених місцях. Якщо ваша зона зимостійкості холодніша за ту, що рекомендована для посадки вибраної рослини, необхідно проявити особливу ретельність у вирішенні питання про те, куди посадити саджанець на ділянці, зокрема, виявити додаткові негативні фактори, щоб за можливості зменшити їх вплив.
Сухий холодний вітер піддає ризику розвиток вічнозелених рослин, оскільки процес випаровування з поверхні листя стає більш інтенсивним, і відбувається зневоднення. Щоб уникнути цієї проблеми, необхідно проводити посадку в захищених від вітру місцях і забезпечити правильний розвиток кореневої системи. Для цього ґрунт має бути глибоким, пухким, водопроникним. Добрий ефект дає мульчування.
Вчені відзначають ряд складнощів, які можуть підстерігати рослину в період зимівлі. У теплі зими з рясним сніговим покривом рослинам загрожує вимерзання — виснаження в темному, переувлажненому, теплому середовищі, коли рослини «позапланово» витрачають усі свої поживні речовини.
Вимокання може статися в низинах у період танення снігу або тривалих відлиг: тала вода не вбирається в ґрунт, і рослини відчувають нестачу кисню. Утворення крижаної кірки виникає у разі, якщо після частих відлиг настають сильні морози. Рослини не отримують кисень і піддаються механічному тиску. Корки бувають контактні - щільно прилягаючі або підвісні – оскільки вони практично не контактують із рослинами, їх легко зруйнувати.
Випирання може настати з кількох причин. Це можуть бути морози за відсутності снігового покриву або осінньої посухи, або відлига, при якій снігова вода вже поглинена ґрунтом. У таких умовах замерзання починається на глибині — там, де є вода. Шар льоду поступово збільшується і піднімає, тобто «випирає» верхні шари ґрунту разом із рослинами, що призводить до обриву коренів. Від висушування рослини може врятувати вторинне вкорінення, яке можна стимулювати за допомогою своєчасного прикочування ґрунту. До випирання стійкі культури з корінням, здатним до розтягування.
Пошкодження від зимової посухи (наприкінці безсніжної або малосніжної зими за значного сонячного нагріву) становлять небезпеку для плодових дерев і кущів у ряді районів України. За звичайних умов від висихання рослини захищає стійкий зимовий покрив.
Отже, навіть за умови, що базова інформація про кліматичні зони допоможе вам зорієнтуватися у підборі рослин для саду, тим не менш, для успішного багаторічного вирощування дерев і кущів без втрат у зимовий період завжди потрібно враховувати весь комплекс екологічних факторів конкретної території.
Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу