Петро Рековець
дендролог,
голова правління Київського ландшафтного клубу.
(Україна, м. Київ)
БІОГРАФІЯ. Народився в далекому 1955 році в чудовому куточку України – в Чернігівському Поліссі. Рано почав самостійне життя. Вже у 16 років вступив до Лубенського лісового технікуму, а в 20 років почав трудову діяльність з роботи на посаді майстра – лісовода в лісовому господарстві. Червоний диплом після закінчення технікуму дозволяв без обов’язкової відпрацювання – 3 роки, вступати до ВНЗ, чим я і скористався, вступивши на лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії. Тут моє захоплення дендрологією остаточно утвердилося і ось уже майже 40 років залишається незмінним.
Після закінчення академії, у 1981 році, працював інженером-дендрологом у першій в Україні майстерні ландшафтного проектування проектного інституту "Гіпроград". У майстерні був членом авторського колективу (як дендролог) з проєктування перших національних парків в Україні, проєктів реконструкції старовинних парків, створення парків, скверів і зелених зон міст – детальніше про це далі.
Надалі працював у відділі парковедення та зеленого будівництва Центрального ботанічного саду НАН України. Тут, окрім наукової роботи, виконував і проєктну роботу - проєкти озеленення та реконструкції різних об’єктів. Це були проєкти парків, а також проєкти озеленення частини території Миколаївського глиноземного заводу та території санаторію - профілакторію заводу.
На початку 90-х років очолював оранжерейно-паркове господарство санаторію Управління справами ЦК КПУ в Пущі-Водиці (площа парку санаторію понад 70 га). Потім очолював відділ дендрології агрофірми "Квіти України" (колишнє дослідно-показове господарство квіткових і декоративних культур). У веденні відділу був розсадник декоративних культур і Сирецький дендропарк. Саме мені, разом із керівництвом фірми, довелося займатися оформленням документації щодо переведення парку в окрему юридичну структуру, що надалі, багато в чому, врятувало його від забуття, а то й розорення.
Працюючи в агрофірмі «Квіти України», у 1994 році пройшов стажування у Франції на розсаднику та садовому центрі фірми "Папіньє де Брулінс" (поблизу містечка Рамбуйє, за 60 км від Парижа).
У 2000 році разом із відомим ландшафтним архітектором Джунь Оксаною Олегівною створили перше в Україні громадське об’єднання ландшафтників - "Київський ландшафтний Клуб", який у 2004 році був офіційно зареєстрований і до сьогодні успішно працює і розвивається.
За створення Клубу та активну роботу в ньому у 2005 році нагороджений "Золотою медаллю" Гільдії ландшафтних підприємців України.
Наразі, окрім роботи в управлінській структурі, продовжую працювати як викладач дендрології на авторських курсах, пишу спеціалізовані статті для журналів та інтернет-ресурсів.
ПОЧАТОК. Хоч ніколи не любив «радянський час», перш за все за алогічність, нахабну брехню, воюючий атеїзм тощо, але в той час були й деякі плюси. Один із них - справді безкоштовна освіта і гарантія першого робочого місця після закінчення ВНЗ. На наш випуск, 125 осіб, було від профільних підприємств 150 заявок на молодих спеціалістів. А оскільки я був у перших рядах на «розподілі» (вибір місця роботи за бажанням) і в списку був 20-м, то міг обирати одне з 130 пропозицій!!! І я обрав місце інженера-дендролога в першій, на той час, ландшафтній майстерні в Україні державного інституту проектування міст «Гіпроград». Тоді, рівно 30 років тому, ландшафтна майстерня була «завалена» замовленнями і у мене була можливість пройти хорошу школу. Окрім участі у розробці генеральних планів багатьох міст України, де я працював над розділом «Зелені насадження»; розробляв дендрологічну частину проєктів нових парків, скверів, озеленення промислових територій. Для мене особливо цікавим було участь у проєктах реконструкції старовинних парків – вивчення історії парків, обстеження існуючих насаджень, проєктні пропозиції щодо реконструкції. Нашою майстернею були розроблені проєкти реконструкції парків «Березова Рудка», «Немерче» та інші.
Хоч архітектурно-планувальну частину проєкту робили архітектори, але при прийнятті рішень з будь-яких спірних моментів думка дендрологів максимально враховувалась. Тоді саме в цій майстерні робили всі проєкти створення мережі природних національних парків України, і я у багатьох із них брав безпосередню участь.
На початку 90-х років була цікава ситуація: державні замовлення практично прагнули до нуля, а приватні ще не з’явилися. Було початкове накопичення капіталу «в тіні», ще боялися щось робити напоказ. Реально, в Україні, лише до 2000 року почали з’являтися замовлення. Це, перш за все, були замовлення на озеленення територій біля ресторанів, кафе, ну і замовлення на озеленення заміських будівель від бізнесменів і так званих «авторитетів». Я тоді, разом із дружиною, з якою навчалися разом в академії, робили кілька об’єктів з озеленення території заміських будинків. На той час ми вже мали значний досвід в озелененні, але складним питанням для нас було визначення кошторисної вартості робіт. Практично абсолютно не було яких-небудь орієнтирів. Я визначав вартість робіт за реальними трудовитратами та оцінкою себе як спеціаліста – скільки коштує день моєї роботи. До речі, вважаю, цей метод універсальним і часто користуюся ним і нині. Звичайно, тоді ландшафтний дизайн тільки зароджувався, експериментувати з ідеями виходило не особливо, адже тоді головним було, де купити те, що ти хотів би закласти в проєкт. Адже не було ні матеріалів, ні вибору в асортименті рослин, ні техніки для виконання робіт. При цьому завжди хотілося зробити роботу гідно.
ПРИНЦИПИ. КОМАНДА. Команди, як такої, у мене ніколи не було. Робив усе сам, або керував найнятими людьми. Все, що стосується ландшафтного дизайну – головним моїм консультантом, а часто й автором проєктів була дружина, ландшафтний дизайнер. Я, як дендролог, відповідав за підбір асортименту і технологію озеленювальних робіт. Принцип у роботі був один – зробити все так, як ти розумів, і донести, а іноді довести замовнику, що я роблю правильно.
ДОСЯГНЕННЯ. В озелененні, ландшафтному дизайні, мабуть, особливих досягнень немає. Але за всі об’єкти, які робив в епоху зародження ландшафтного дизайну в нинішньому його розумінні, можу показувати і розповідати про них, не соромлячись за рівень виконаних робіт. Більше успіхів на викладацькій і просвітницькій ниві. Ось уже понад 10 років викладаю дендрологію на курсах ландшафтного дизайну. Кожного разу після закінчення курсів обов’язково роблю анонімне опитування, де крім інших є питання: «Як Ви оцінюєте роботу викладача за 5-бальною системою» і більшість слухачів оцінюють мою роботу на «відмінно». Радий, що журнал «Нескучний сад», у якому я вже понад 5 років є консультантом з дендрології та ЛД, став одним із провідних у своєму напрямку в Україні. Вважаю, у цьому є і моя заслуга, особливо в період його становлення.
Приємно, що мене запросили бути консультантом і модератором розділів «Дендрологія» і «Ландшафтний дизайн» на одному з найбільш відвідуваних спеціалізованих порталів України «Ваш сад». Веду також свій авторський форум з дендрології і є модератором форуму розсадників України. Досягненням вважаю не стільки створення разом з Оксаною Джунь першого в Україні ландшафтного клубу, скільки підтримання його роботи «в тонусі» вже більше десяти років. До досягнень можна віднести і написання книги «Посади СВОЄ дерево. Все про рослини гороскопу друїдів», яка минулого року брала участь у конкурсі «Квітуча Україна» і відзначена срібною медаллю.
Хоч помітних досягнень, у загальноприйнятому розумінні, немає (подвигів точно не здійснював), такими вважаю тисячі висаджених дерев за багато років, написану книгу, сади, зроблені для замовників, гордість за учнів, які стали відомими ландшафтними дизайнерами країни, побудовану і облаштовану дачу, ну і, звичайно, гордість за самостійних, вихованих дочок.
СЕНС РОБОТИ. Для мене робота в галузі ландшафтного дизайну та озеленення вже стала своєрідним хобі, оскільки з недавнього часу моя робота безпосередньо не пов’язана з цим напрямком.
ЩО ХОТІЛОСЯ Б ПОМІНИТИ. Я намагаюся постійно змінити легковажний підхід до спеціальності «ландшафтний дизайнер», перш за все тих, хто прийшов на курси, а також спеціалістів, з якими доводиться спілкуватися. Зараз у більшості з них хибний підхід до обраної професії - «а легко!». Особливо дратує мене бажання деяких «поводити замовника за ніс», «включити дурочку». Звідси посадки рослин, що не відповідають екологічним умовам території, бажання «впхнути» щось дорожче, без жодної аргументації і потреби в цьому.
ПЕРСПЕКТИВИ. Хотілося б, щоб не вичерпувався потік охочих навчатися на курсах, а ті, хто прослухав курс, отримували те, на що вони розраховували. І, звичайно, як любив казати мій колега «бути постійно затребуваним». У плани, окрім головного в моєму віці - бути корисним сім’ї, близьким і колегам, входить: написання ще однієї книги, зібрати хорошу колекцію карликових хвойних, побувати там, де ще не був, а також цілком земне бажання - нарешті навести ідеальний порядок на дачі.
КОГО НЕ ВДАЛОСЯ СТАТИ. У молодості мріяв стати вчителем, а став дендрологом. Але вважаю, мрія здійснилася - адже я вже понад 10 років «вчителюю» - викладаю на курсах дендрологію, читаю лекції і проводжу екскурсії.
ЗАХОПЛЕННЯ. Пристрасть до подорожей у мене з дитинства. Завжди хотілося взяти котомку і просто йти в невідомість по полях і лісах. У студентські роки разом із дружиною поставили завдання об’їхати всі помітні старовинні парки України. Усі парки не вдалося відвідати, але більшість ми все ж таки відвідали. Дуже допоміг розширити географію подорожей наш ландшафтний клуб – за десять років з ним відвідали дуже багато ландшафтних об’єктів не лише в Україні, а й у Угорщині, Польщі, Словаччині. Самостійно побував у Франції, Італії, Бельгії та інших країнах. Такі поїздки дозволили не лише розширити кругозір, а й зібрати хороший фотоматеріал для майбутніх статей. Незважаючи на те, що комп’ютер освоїв після 40 років, спілкування на спеціалізованих форумах стало не лише захопленням, а й у певній мірі роботою - як модератор веду три форуми.
РОДИНА. З дружиною живу вже понад 30 років. Вона у мене дуже талановитий ландшафтний дизайнер, має багато якісно виконаних ландшафтних об’єктів і вдячних клієнтів, що, погодьтеся, трапляється не дуже часто. На відміну від мене, вона абсолютно не публічна людина. Раніше ще намагався залучати її до громадських заходів, зараз кинув – зрозумів, що це безнадійна справа. Дві дочки не пішли батьківськими стопами, старша спеціаліст із стандартизації, молодша філолог. Обидві заміжні, радий, що подарували нам онуків. Їх у нас троє. Є для кого старатися.
ПОРАДИ. Вважаю, що в роботі ландшафтного дизайнера просто не може не бути труднощів, і потрібно навчитися їх долати. Прислів’я, що «тільки перші три роки важко, а потім … звикнете», дуже навіть підходить для цієї професії. Не варто сильно засмучуватися через перші невдачі і можливу критику. Адже в ЛД немає догми, немає однозначних критеріїв оцінки роботи, зате дуже багато від "показухи" і PR. Хоча, якщо в чомусь є впевненість і ви вважаєте „це” правильним, то потрібно вміти відстоювати свою точку зору, а іноді і наполягати, інакше ризикуєте втратити свою індивідуальність.