Парки України: Васютинський дендропарк

В Україні досить багато гарних парків, багато з них віднесені до розряду парків – пам’яток садово-паркового мистецтва. Переважна більшість парків у цьому переліку створені досить давно – наприкінці XIX - на початку XX століття.

У списку пам’яток садово-паркового мистецтва є широко відомі палацово-паркові ансамблі:

«Олександрія» у Київській області, Алупкінський і Лівадійський парки в Криму, Тростянецький і Качанівський парки в Чернігівській області, «Софіївка», Корсунь-Шевченківський у Черкаській області.

Є в цьому списку й менш відомі: Шарівський і Краснокутський парки в Харківській області, Згурівський парк у Київській області, Березоворудський парк у Полтавській області, Немирівський парк у Вінницькій області тощо.

За останні 40-50 років в Україні створено не так багато парків, які віднесені або можуть бути віднесені до розряду парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Із відомих на всю країну це парк "Ювілейний" (50-річчя Жовтня) у Черкасах (закладений у 1967 р. на березі Дніпра на території 49 га), Печерський ландшафтний парк у Києві (створений у 1981 на схилах Дніпра на площі 30 га), парк «Феофанія» (після реконструкції, яка почалася 2004 року) та інші.

На думку автора, цілком можна віднести до цієї категорії і, поки що, мало відомий, але дуже гідний найвищих оцінок Васютинський дендрологічний парк, який заснований у 1977 р. у селі Васютинці Чорнобаївського району Черкаської області.

Історія парку

Офіційно роком створення Васютинського дендрологічного парку вважається 1977 рік. Хоча, за словами жителів села, перші посадки на цій території були зроблені ще 1972 року. Ось як розповідав про це сам творець парку, учитель біології місцевої школи Іван Філіппович Сиволап в інтерв’ю «Газеті по-українськи» у 2008 році (№ 551 від 14.02.2008 року):

«…Я всім у селі дерева прищеплював. Коли пішов на пенсію, якраз побудували нову контору (радгоспу – прим. автора). Навколо було багато вільної землі. Голова попросив щось посадити. Я розбив дендропарк.

… всі відпустки витрачав на пошуки екзотичних рослин — зокрема, лікарських….»

Ось ще цитати зі статті в газеті «Прес-Центр» (№30 від 25.07.2007 р.) написаної Наталією Зайкою, ще за життя І.Ф. Сиволапа (переклад з української, прим. автора):

«Невтомним другом природи в прямому сенсі цього слова є Іван Сиволап із села Васютинці, що на Чорнобаївщині. За плечима цього дідуся не просто посаджені дерева, а вирощений цілий дендропарк, який налічує близько 250 видів трав’янистих рослин і понад 300 видів дерев та кущів.

- Природу я любив з самого дитинства, - згадує Іван Філіппович, - навіть прищеплювати дерева навчився, будучи ще у третьому класі. Якось побачив, як це робив один дідусь - теж стало цікаво, я й кажу йому: "Дідусю, а дайте й мені прутик." І яка ж була моя радість, коли я прищепив перше в житті дерево! - З усмішкою розповідає Іван Сиволап.

За фахом Іван Філіппович - учитель-біолог. Його вчителювання припало на роки, коли переносили села з території, де розлилося Кременчуцьке водосховище, на лівобережну степ, на якій із деревами було не густо. Тому односельці Івану Сиволапу не тільки проходу, а навіть «дихати» не давали: "Іди до нас зроби прищеплення дерев," "Ні, іди до нас!" У селі досі немає жодного двору, до дерев якого не торкнулася б рука любителя природи Сиволапа.

Біля школи на двох гектарах землі Іван Філіппович виростив для дітей парк. Для цього він їздив по ботанічних садах, знайомився з професорами і привозив у рідне село різноманітну екзотичну рослинність. Де б не бував - всюди питав: "А чи немає у вас якогось цікавого рослини?" Навіть відпустки витрачав не на відпочинок, а на цілеспрямовані поїздки в оранжереї, парки тощо ….

- У 1972 році я вийшов на пенсію. У той же час у селі побудували контору, а навколо неї була пустка. Тож голова радгоспу й каже: "А посади й тут щось". Я й погодився, - згадує Іван Сиволап.

І в 60 років він почав вирощувати своє дітище. У своєму дендропарку Іван Філіппович (а він так завжди каже "мій дендропарк") виростив надзвичайно велике різноманіття рослин: від звичайних дерев до екзотичних "іноземців".

У свої, майже 95 років, він досі пам’ятає історію кожного деревця. А коли починає розповідати, то зупинити його просто неможливо!

- Ось, наприклад, метасеквоя, - захоплено розповідає, - знайшли її в китайських горах на висоті двох кілометрів над рівнем моря. Мені ж ця рослина дісталася з Одеського ботанічного саду. Пам’ятаю, ще й звітував перед тамтешніми спеціалістами про те, як вона у мене росте.

… Іван Філіппович іде в дендропарк як додому, милується ним і каже: "Це моє!"

Взагалі, Іван Філіппович Сиволап тридцять п’ять років свого життя присвятив втіленню своєї мети – створенню живого музею під відкритим небом – Васютинського дендропарку.

З 1982 року дендропарк занесений до заповідних об’єктів Черкаської області, як народний музей.

Звичайно, і в створенні парку, і в його догляді брали і беруть участь учителі, жителі села і школярі багатьох поколінь. Адже парку, від початку його створення, вже понад 40 років.

Про дендропарк і його засновника, І.Ф. Сиволапа, кінорежисером В. Н. Артеменком, членом Спілки кінематографістів СРСР, створено чудовий документальний фільм (1989-1990) під назвою «Ростуть тільки в Африці і Васютинцях». Перший показ цього фільму відбувся у Будинку культури села 23 червня 1990 року.

Сучасний стан парку

І нині Васютинський дендрологічний парк, на думку багатьох, є природною зеленою перлиною Чорнобаївського району.

Розташований на площі близько 4,5 га, він приваблює, перш за все, багатством різноманітної рослинності, вдалими деревно-чагарниковими композиціями, численними стриженими живими огорожами, вдалим поєднанням відкритих і закритих просторів, прекрасними перспективними видами. Родзинкою цього парку є фігурні живі огорожі з самшиту вічнозеленого. Їх загальна протяжність у парку близько 2000 метрів. Наразі (2013 рік) вони в чудовому стані, а висота більшості живих огорож із самшиту становить понад 1 метр, що унікально для центральної частини України, де самшит досить часто страждає від сильних морозів і весняних сонячних опіків.

Планування парку – регулярне. Регулярність планування підкреслюють стрункі ряди ялівцю звичайного вузькоколоновидної форми і живі огорожі зі стриженого самшиту та туї західної. При регулярному плануванні парку загалом, більшість композицій парку – деревно-чагарникові групи, квіткове оформлення виконані в ландшафтному стилі.

У парку немає чіткого функціонального зонування, але можна виділити вхідну зону, зону рослинних композицій і репродуктивну зону (розплідник і теплицю, де займаються розмноженням і вирощуванням різних рослин). Парк гарний у будь-яку пору року. Від ранньої весни і до пізньої осені тут можна побачити квітучі рослини, а взимку привертають увагу хвойні рослини, яких тут дуже багато, і фігурна стрижка самшиту і туї.

Рослинність парку

Як зазначається у багатьох джерелах, у парку росте понад 300 видів дерев і кущів і близько 250 видів трав’янистих рослин. Автору не вдалося знайти повного переліку асортименту рослин, що ростуть у саду. (Прим. - автор буде вдячний, якщо читачі порталу вкажуть на джерело, де є повний перелік рослинності парку) У статті «Дендрологічні об’єкти природно-заповідного фонду Середнього Подніпров’я.», опублікованій у «Віснику Львівського університету. Серія біологічна. 2012. Випуск №58», її автор О. Спрягайло зазначає, що асортимент деревно-чагарникової рослинності парку представлений 63 таксонами деревно-чагарникових рослин, не вказуючи конкретний список цих рослин. При цьому він наводить перелік видів, що ростуть у парку, внесених до Червоної книги, а саме: Тис ягідний (Taxus baccata), Тис гострокінцевий (Taxus cuspidata), Мікробіота перекрестнопарна (Microbiota decussata), Арістолохія маньчжурська (Aristolochia manshuriensis), Ліщина деревовидна – ведмежий горіх (Corylus colurna), Кизильник блискучий (Cotoneaster lucidus).

У парку поруч із аборигенними видами дерев і кущів ростуть уже звичні на території України інтродюценти, а також екзотичні і навіть реліктові дерева і кущі. Автор не мав можливості детально вивчити породний склад посадок парку, а тим більше провести детальну інвентаризацію. Нижче перелічені назви рослин наведені за результатами досить короткочасного візуального вивчення породного складу під час відвідування парку.

Із аборигенних видів України в парку висаджені: сосна звичайна, ялина звичайна, ялиця біла, береза повисла, вільха чорна, верба біла, груша звичайна, яблуня лісова, липа дрібнолиста, клен гостролистий, горобина звичайна….

Інтродуценти представлені такими видами: туя західна і її численні декоративні форми, туя гігантська, ялівець звичайний ф. вузькоколоновидна, ялівець китайський, плосколистник східний (біота східна), ялина колюча ф. блакитна, тис ягідний, шовковиця біла форма плакуча, дуб червоний, айлант вищий, самшит вічнозелений, гортензія деревовидна, текома укорінювальна (кампсис), виноград дівочий п’ятипалістковий, магонія падуболиста, хеномеліс японський…

Найпомітніші екзотичні види, які ростуть у парку – церцис європейський (іудине дерево), псевдотсуга Мензіса, ялина канадська форма конічна, ялиця висока, тис гострокінцевий, горобина шведська, бархат амурський, платан західний, птелея трилопатева, луїзеанія (мигдаль трилопатевий), півонія деревовидна, екзохорда Альберта ….

У парку ростуть і реліктові рослини – це гінкго білоба, або гінкго дволопатевий, і метасеквоя гліпостробовидна, або китайська.

Багатий асортимент парку є чудовою базою для вивчення росту і стану великої кількості інтродюцентів в умовах південно-східної частини Лісостепової зони України, яка практично межує зі Степовою зоною.

Враження від відвідування парку

Автор із колегами відвідав парк у 2013 році, пізньої осені. Приємно і несподівано було побачити практично посеред степу, у невеликому селі, віддаленому від жвавих доріг, такий чудовий парк із його багатою і різноманітною рослинністю. З першого ж погляду на потужні рослини центральної вхідної алеї ми забули і про похмуру листопадову погоду, і про втому від не такої вже близької дороги з Києва.

Ми з захопленням дивилися на добре продумані, красиві паркові композиції, акуратно підстрижені живі огорожі з самшиту і туї, топіарні форми з них. Дивувалися, як такі екзотичні види дерев і кущів могли потрапити в цей сільський парк у глибинці.

Приємно здивував високий рівень доглянутості, що не часто зустрінеш навіть у більш відомих парках України.

Після побаченого проникаєшся глибокою вдячністю до людей, які вклали свою працю, ентузіазм і фантазію у створення парку, і повагою до тих людей, які підтримують його в хорошому стані.

Після відвідування автора не полишала думка про необхідність розповісти про цей парк і навіть прорекламувати цей парк, який є чудовим прикладом, що ілюструє, що може зробити конкретна людина для людей села, міста, країни. Адже цей парк, без сумніву, можна назвати надбанням не лише села, а й, без перебільшення, усієї країни.

Сподіваюся, що написанням цієї статті автор зробив скромний внесок у пропаганду чудового і в чомусь унікального Васютинського дендропарку. Дуже хотілося б, щоб у найближчому майбутньому дендропарку присвоїли статус пам’ятки садово-паркового мистецтва державного значення, і якнайбільше людей побувало в ньому.

Усі фото для статті зроблені автором під час відвідування парку. При їх використанні посилання на портал «Ваш сад» обов’язкове

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу