Парки України. Скала-Подільський парк
У Тернопільській області України знаходиться всього 4 парки, які належать до категорії пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. На жаль, і ці парки не стали такими відомими, як, наприклад, парк «Софіївка» в Черкаській області або парк «Олександрія» в Київській області. З чотирьох парків такого статусу в Тернопільській області найвідоміший, мабуть, Скала-Подільський парк, який розташований у смт. Скала-Подільська Борщівського району. Цей парк, площею 26 га, віднесений до пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення ще в 1960 році відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 20.01.1960 № 105. Відповідно до статусу, основним завданням парку є його збереження та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних і оздоровчих цілях. Як із цими завданнями справляється парк, розповімо нижче. А поки, трохи про історію створення парку.
Історія створення
У доступних історичних джерелах найчастіше вказують час створення парку кінець XVIII століття, коли ця територія належала польському воєводі А. Тарло. Однак достовірно невідомо, що саме було зроблено в парку в цей час. Палац А. Тарло будував, як стверджують усі джерела, на території старої фортеці, за кілометр від парку. Рештки цього палацу збереглися до нашого часу і є туристичним об’єктом. Найімовірніше на території нинішнього парку був лісовий масив, який на початку XIX століття перейшов у власність польських магнатів Голуховських: власником Скали-Подільської став Холмський підчаший Юзеф Вінцентій Голуховський. Його нащадки були досить відомими людьми в Європі. Граф Агенор Ромуальд Голуховський тричі призначався намісником Імператора в Галичині, був у Відні міністром внутрішніх справ австро-угорської імперії та сенатором її парламенту. Його син - Агенор Марія Голуховський також досяг владних висот. Він був багаторічним міністром закордонних справ імператорського уряду, після смерті батька успадкував місце сенатора.
Саме в цей час, на початку XIX століття, при володінні цими землями Голуховськими почав створюватися парк на базі лісового масиву і тоді ж досяг найбільшого розквіту. На підтвердження цієї версії свідчить вік основних насаджень парку – близько 200 років. Три покоління Голуховських створювали і розвивали цей парк. Парк створений у ландшафтному, пейзажному стилі. Рослини привозили з усієї Європи. Тут було акліматизовано багато декоративних і плодово-ягідних дерев і кущів, зокрема й екзотичних для цих місць. На території парку було створено невелике озеро, сформовані галявини, гравійні доріжки обладнали системою водовідведення.
Крім того, на території парку було збудовано родове маєток Голуховських, з кількома будівлями господарського двору, досить просторою оранжереєю, в якій, за переказами, була зібрана колекція екзотичних тропічних рослин. Рештки цієї оранжереї збереглися до наших днів. З оригінальних садибних споруд, крім теплиці, до наших днів зберігся флігель, стилізований під середньовічний замок, в якому зараз розміщується поліклініка, а також кілька будівель господарського двору (де розташовані корпуси лікарні).
Збереглася також невелика будівля, архітектурно оформляюча вхід до парку, яка, за деякими відомостями, була будинком садівника і де нині на невеликій території розташований дитячий парк, за своїм масштабом і призначенням схожий на школу юних ботаніків.
Від графського палацу зберігся лише його фундамент, на якому у 1968 році було збудовано будівлю турбази "Збруч".
Сучасний стан
Відповідно до рішення сесії Скала-Подільської селищної ради від 25 травня 2012 року, Скала-Подільський парк, пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 22,4 га, взятий на баланс селищної ради. Цим же рішенням сесія надала частину парку площею 3,6 га в оренду строком на 49 років для обслуговування дитячого оздоровчого комплексу "Збруч".
Схоже, що це рішення незначно вплинуло на стан парку. Як зазначають більшість авторів, які писали про парк у різні роки, влада мало приділяла увагу доглядовим роботам за насадженнями парку, а також утриманню і ремонту залишених будівель, тому санітарний стан зелених насаджень парку і естетичний стан парку загалом справляють невтішне враження. А адже база, основа цього старовинного унікального парку просто чудова. Основною цінністю парку є 200-річні дерева не лише поширених у цій місцевості аборигенних видів, таких як липа дрібнолиста, дуб звичайний, клен гостролистий, клен явір, ясень звичайний, а й інтродуцентів - модрина польська, сосна чорна австрійська, сосна Веймутова, катальпа прекрасна, каштан кінський звичайний, а також інші види рослин молодшого віку - клен цукровий, платан кленолистий, гледичія, дуб червоний, ялина срібляста, ялівець віргінський, туя західна, магнолія та ін.
Безперечно, перлиною парку є 560-річна липа дрібнолиста діаметром стовбура більше двох метрів і висотою понад 20 метрів. За переказами, саме під цією липою своїй коханій Марії зізнавався в коханні Михайло Грушевський, відомий учений, історик, згодом голова Української Центральної Ради. На жаль, стан цієї багатовікової липи незадовільний. Величезна дупла, в яке запросто може поміститися доросла людина у повний зріст, засихаючі гілки є підтвердженням цьому. При цьому липа не огороджена і не видно, що з нею щось намагаються робити для її збереження.
В цілому в парку нараховується близько 100 видів, форм, гібридів дерев, кущів і ліан. Лише уважно оглянувши парк і включивши уяву можна уявити, яким парк був раніше. Ви зможете побачити дві цікаві галявини, сформовані за канонами англійського парку з букетними насадженнями великих дерев, окремо стоячими соснами і грамотно сформованими кулісами по краях галявин. На жаль, не зовсім продумані насадження декоративних дерев і кущів у 1950-1970-х роках не лише не покращили естетику парку, а й негативно на неї вплинули, порушивши загальну первісну композицію насаджень парку. Безперечно, головною проблемою парку нині є відсутність належного догляду за ним. А для цього не так уже й багато треба – 2-3 садівники під керівництвом досвідченого паркобудівника, який повністю вивчив історію і рослинність парку.
Особисті враження від відвідування парку
Про парк чув давно і дуже хотілося побачити цей старовинний парк, вдалося його відвідати ранньою осінню 2015 року. При всій занедбаності і запущеності парку, мені, як дендрологу, він сподобався. Адже просто не могли не сподобатися дерева-гіганти липи дрібнолистої, ясена звичайного, модрини польської, сосни Веймутової і австрійської.
Лише заради споглядання липи віком понад п’ять століть варто приїхати в цей парк. Я милувався її величчю, захоплювався її розмірами і незвичайною красою, фотографуючи її з різних ракурсів. Шкода, що не було достатньо часу для більш ретельного вивчення видової композиції насаджень парку.
Дуже сподобався збережений у хорошому стані старовинний флігель, стилізований під середньовічний замок, збудований графом Голуховським. Ця споруда яскравий приклад гуцульської сецесії (карпатський стиль) - архітектурний стиль, який розвивався у Східній Галичині, передусім у Львові в кінці XIX - на початку XX століття. Цей стиль був спробою пошуку національного українського стилю в архітектурі, що спирався на традиції місцевої народної архітектури, передусім карпатських гуцулів.
Незважаючи на те, що оранжерея нині в жахливому стані, те, що вона простояла понад 100 років (точної дати її будівництва мені дізнатися не вдалося) безумовно надає їй особливої цінності.
Під час прогулянки парком і дивлячись на його стан, я весь час задавався питанням: «Чому ми не цінуємо те, що маємо?!». У країні безліч державних і громадських установ і організацій, які нібито опікуються такими об’єктами, а результат їх діяльності в парку зовсім не відчувається. Як правило, багато що залежить від конкретних людей, які курують такі об’єкти. Прикладом може служити подібний старовинний парк у с. Самчики Хмельницької області, про який я писав статтю (розміщена на порталі «Ваш сад» тут), який утримується практично в ідеальному стані. Повертаючись до Києва, ми заїхали в Самчики через 7 років після першого відвідування і переконалися, що парк не лише утримується в хорошому стані, а й розвивається – там створені нові цікаві ландшафтні композиції.
Незважаючи на відсутність належного догляду, Скала-Подільський парк є туристичним об’єктом, оскільки цінний своєю багатою історією та унікальною рослинністю. Застосувавши певні зусилля для покращення його естетичного вигляду, санітарного стану зелених насаджень і рівня благоустрою, можна було б зробити його більш популярним серед туристів і отримати необхідні кошти на його утримання. До того ж у Скалі-Подільській є й інші цікаві туристичні об’єкти – передусім руїни середньовічної фортеці і замку на високій скелі на правому березі р. Збруч, будівництво яких почали у XIV столітті; римо-католицький костел Успіння Божої Матері, збудований у 1719 р., виконаний у стилі неоготики. Цікава своєю історією і архітектурою церква Св. Миколая, збудована у 1882 р. Це був перший кам’яний греко-католицький храм у околицях. Саме в цій церкві у 1896 р. історик і громадський діяч України Михайло Грушевський одружився з Марією Вояковських, яка працювала в Скалі-Подільській учителькою. Ці об’єкти досить часто відвідують і туристи з Європи, особливо з Польщі. Адже члени родини Голуховських досить відомі саме в цій країні, про що я писав вище.
Приваблива й сама природа цих місць. Унікальні ландшафти, різноманітність пейзажів, красива річка Збруч просто заворожує!
Думаю, у тих, хто відвідає цей куточок України, як і у мене, незважаючи на деякі недоліки, залишаться лише приємні враження.
Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу
Усі фото для статті зроблені автором під час відвідування парку. При їх використанні посилання на портал «Ваш сад» обов’язкове