Парк Ла-Вілле́т у Парижі

У Парижі та його околицях є безліч красивих, багатих історичними пам’ятками парків. Але парк Ла-Віллет (фр. Parc de La Villette) дуже вирізняється на тлі інших паризьких парків. Це новий тип парку – урбаністичний, у якому архітектура і ландшафт є рівноправними компонентами. У цьому унікальному комплексі поєднані природа і архітектура, місця відпочинку містян, численні павільйони для виставок, спектаклів, концертів та інших масових видовищ. Центром парку є містечко науки і промисловості. Музейні зали містечка створені за новим, інтерактивним типом, відвідувач виступає не в традиційній ролі пасивного спостерігача, а активно бере участь у всьому, що відбувається у нього на очах.

Парк розташований у північно-східній частині Парижа, на місці, де раніше знаходилися бойні та ринок з продажу худоби. Він вважається найбільшим парком Парижа, його площа становить 55 га, з яких 35 га – це зелені насадження, переважно газони.

Історія виникнення парку

У 1982 році Франсуа Міттеран прийняв рішення здійснити великий культурний проєкт - створення парку нового типу на місці колишнього ринку продажу худоби - Ла-Вілле́т. Для створення парку було проведено міжнародний конкурс. У конкурсі взяли участь творчі колективи з багатьох країн світу. Всього було надіслано 743 проєкти з 38 країн.

У конкурсі брало участь також і 10 колективів проєктувальників із колишнього СРСР, зокрема й з України.

Представницьке журі конкурсу (з 21 особи) очолив бразилець – всесвітньо відомий ландшафтний архітектор і художник-абстракціоніст Роберто Бурль Маркс, послідовник Оскара Німейєра.

Першу премію отримав проєкт колективу проєктувальників під керівництвом Бернара Тшуми (Bernard Tschumi) – архітектора швейцарського походження, який виступав від США, а потім прийняв французьке громадянство. Він же, за умовами конкурсу, отримав контракт на будівництво парку.

У 1984 році архітектор приступив до створення парку, будівництво якого тривало протягом 4 років. Перед творцями парку, а в його створенні крім Б. Тшуми брали участь багато видатних архітекторів, стояло непросте завдання облаштувати територію, на якій знаходилися б не лише розважально-зрелищні комплекси, а й місто освіти, науки і культурного розвитку для дітей. Окрім цього, необхідно було врахувати ймовірність змін парку в майбутньому. І вже 1985 року територія парку Ла-Віллет була відкрита для публіки. У цей час головною спорудою парку Ла-Вілле́т був реконструйований Великий критий ринок - Гранд-Холл (фр.Grande Halle), побудований ще у 1867 році і внесений до реєстру історичних пам’яток. Збереження цього шедевра металевої архітектури, побудованого під керівництвом Віктора Бальтара, керівника будівельних робіт Парижа, і його перетворення з дбайливим ставленням до оригінальної будівлі стало справжньою подією для Парижа.

Великий ринок повністю побудований із чавуну та сталі. З дня свого відкриття Великий ринок збирає публіку, представляючи різні видовища: щорічний джазовий фестиваль, театральні виступи, концерти, виставки, міжнародні форуми.

У березні 1986 року в парку було відкрито головну споруду парку - Центр науки і промисловості. Це найзначніше в Європі заклад, що популяризує науку. Він розташований на площі 100 000 м2 і оточений водою.

Концепцію будівлі визначили три основні теми: вода, яка його оточує, рослинність, яка присутня всередині завдяки біокліматичним теплицям, і світло, що ллється через обертові куполи і освітлює простір музею.

Однією з найвідоміших пам’яток парку вважається дивовижна сферична будівля кінотеатру Жеод. На сьогодні вона є найсучаснішим за формою штучно створеним шаром на нашій планеті. На екрані кінотеатру демонструються фільми про живу природу Землі та її підводний світ.

До кінця будівництва в парку створено багато тематичних садів, про які нижче

Сучасний стан

Парк Ла-Вілле́т включає дві великі галявини, розташовані по обидва боки каналу: прерію Кола і прерію Трикутника. Обсаджені платанами, вони утворюють простори для відпочинку. На прерії Трикутника кожного літа проводиться кінофестиваль просто неба, що приваблює глядачів з усього Парижа. Великі відкриті простори газонів у центрі парку виконують не лише естетичну функцію, а й служать місцем відпочинку та ігор.

Окрім перелічених вище великих споруд, по всьому парку розташовані павільйони — «фолі» (folie — особнячок, заміський будиночок). Встановлені на значній відстані один від одного по всьому парку, бетонні «фолі», придумані архітектором Бернаром Тшуми, обшиті червоним залізом, чітко виділяються на тлі зелені. Деякі з «фолі» чисто декоративні, в інших розміщуються дитячі майстерні, інформаційний центр, закусочна або навіть концертний зал.

Парк перетинає канал Урк. По ньому на річковому кораліку можна доплисти до площі Сталінграда, а далі через шлюзи і по каналу Сен-Мартен до площі Бастилії і Сени.

Північну і південну частини парку з’єднують два пішохідні мости через канал, а також що перетинає весь парк прогулянкова галерея з хвилястим дахом.

На території парку Ла-Віллет створено багато тематичних садів: Сад дитячих страхів, Сад виноградних лоз, Сад тіней, Сад вітрів і дюн, Бамбуковий сад, Сад дзеркал, Еквілібристський сад, Сад дракона, Сад рівноваги і Сад островів.

Бамбуковий сад розташований на 6 метрів нижче рівня парку: до заростей бамбука глядачі спускаються по вимощених чорною і білою галькою смугах.

У садах Дзеркал, Туманів і Дитячих страхів сусідять царства мінералів і рослинності.

Так Сад Вітрів і Дюн, спроєктований у морському стилі, орієнтований більше на дітей, які прийшли в парк з дорослими.

У Саду рівноваги можна спробувати себе на різноманітних спортивних снарядах, гойдалках для утримання рівноваги, канатних драбинах і мостиках.

Окрім цього є різні атракціони, центри і театри тощо. Це атракціон Сінакс, підводний човен «Аргонавт» (справжній військовий французький підводний човен 1957 р.), театр «Парі-Віллет», кінно-спортивний центр, шатро, музичний кіоск, Міжнародний театр французької мови та ін.

Різноманітна культурна програма пропонує протягом усього року численні розваги: виставки, театральні постановки, концерти, цирк, сеанси кіно, активні ігри на відкритому повітрі.

Особисті враження від відвідування парку

Цей парк зовсім не є пріоритетним у переліку пам’яток, які планують відвідати туристи з нашої країни, приїхавши до Парижа. Моє бажання побачити цей парк було продиктоване, перш за все, тим, що в міжнародному конкурсі проєктів щодо його створення брали участь і українські архітектори. До складу творчого колективу, який очолював Юрій Бондар з проєктного інституту «КиївНДІміськбуд», входили й фахівці державного інституту проєктування міст «Гіпроград», у якому я працював на той час (1982-83 рр.). Я був свідком творчих баталій фахівців, які працювали над цим проєктом, і їхніх відгуків про проєкт Бернара Тшуми (Чумі), що переміг у цьому конкурсі.

Ось як писала Тітова Н. П., кандидат архітектури, у своїй статті «La Villette – парк ХХІ століття» про український проєкт:

«…Слід також відзначити проєкт киян (керівник Ю. Бондар).

У проєкті весь парковий простір повністю вільний від нової забудови. Основна концепція проєкту – це просторово поліфункціональна структура, що являє собою грандіозне кільце діаметром 640 м, підняте над землею на висоту 40 м на сімнадцяти комунікаційних опорах, стилізованих під стовбури дерев, і пов’язане системою пандусів з автострадою. На кільці закріплені великогабаритні ємності для рослин, вирощуваних на гідропоніці, а над ним – обертовий диск, що служить для огляду панорами міста.

По периметру ділянки розміщені протишумові об’ємні структури з паркінгами і Музичний центр. На даху цих споруд – озеленені тераси. У проєкті передбачено велику кількість водних пристроїв, майже вдвічі більшу за площу існуючого дзеркала води. Простір під кільцем-структурою оформлено у вигляді партеру з малюнком із квітів і мощення на астрономічні теми.

До недоліків проєкту слід віднести жорстку планувальну схему, яка виключала пристосованість території для проведення різних заходів і тим більше – трансформацію павільйонів».

У результаті український проєкт посів, наскільки я пам’ятаю, 26 місце з понад 700 робіт, надісланих на конкурс із 38 країн світу. За цей, загалом непоганий результат, весь творчий колектив українських фахівців був премійований поїздкою до Парижа, де була організована спеціальна виставка всіх проєктів, що брали участь у конкурсі.

Мені вдалося побачити цей парк лише у 2007 році, тобто через 12 років від дати його відкриття. Скажу чесно, цей парк на парк, у тому вигляді, як я собі уявляю парк /more/reserves/eurasia/show/8431/, зовсім не схожий. Я його сприйняв як комплекс просвітництва, пізнання і розваг і аж ніяк не як місце милування ландшафтом, рослинами або місце усамітнення і споглядання. Це справді урбаністичний парк, у якому домінує архітектура і функціональність. На жаль, нестача часу, велика територія парку, різноманіття цікавих компонентів парку не дозволили мені докладно і неспішно оглянути всі пам’ятки парку, тому мої враження можна розглядати як результат короткого візуального його огляду.

Щоб у читачів склалася власна думка, потрібно, звичайно ж, подивитися цей парк безпосередньо на місці, а у кого немає такої можливості, можуть здійснити віртуальну прогулянку ним, переглянувши невеликий фільм.

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу