Липа - фаворит міського озеленення

Липа є одним із основних порід, широко використовуваних в озелененні міст різних кліматичних зон України. Рослини цього виду використовують у вуличних насадженнях у скверах, парках і лісопарках, а останнім часом і на великих присадибних ділянках. Головними перевагами практично всіх лип є компактність густолистої крони, тіньовитривалість, відносна невибагливість до ґрунтових умов, вітростійкість, неалергенність, досить висока стійкість до агресивного міського середовища - диму, бруду, пилу, загазованості. До того ж, вона непогано почувається при пересадці навіть у дорослому стані, успішно пристосовується до умов зростання, мало піддається хворобам і прекрасно протистоїть шкідникам. І, звичайно, велику популярність липа здобула завдяки своїй декоративності протягом усього року. Навесні на дереві розпускаються ніжні світло-зелені листки, густо вкриваючі пагони. Велична щільна крона з темно-зеленим листям красива і дає надійну тінь влітку. Особливо гарна липа влітку (червень-липень) під час цвітіння, коли дерево зверху донизу вкрито духмяними, що випромінюють ніжний аромат квітами. Восени листя набуває святкового яскраво-жовтого забарвлення, що радує око навіть у похмуру погоду. Взимку дерево добре виглядає на фоні снігу, білизна якого підкреслює потужний стовбур і химерні обриси гілок. Цінною особливістю цього дерева є здатність легко витримувати стрижку і зберігати надану йому форму.

Видове та сортове різноманіття

Рід Липа (Tilia) належить до родини Липові — Tiliaceae і налічує понад 40 видів. Практично у кожного виду липи є декоративні форми (сорти). Більшість видів лип природно зростають у широколистяних мішаних лісах помірної зони Північної півкулі. В Україні природно зростають і досить поширені 2 види липи (дрібнолиста, крупнолиста) і інтродуковано близько 20 видів. У нашій країні найбільш поширена, як у природних умовах (Полісся і Лісостепова зона), так і в культурі, липа дрібнолиста (синонім – серцелиста (Tilia cordata)). Досить часто в озелененні використовують липу крупнолисту, войлочну та їх сорти.

Нижче наведено коротку характеристику та фото цих видів:

Липа дрібнолиста або серцелиста - Tilia cordata

Аборигенний вид України. Зона 4. Дерево з компактною широко-конусоподібною щільною кроною і струнким стовбуром. Висота 20-25 (30) м, ширина крони 8-12 (16) м. Листя до 6-8 см, серцеподібне, зверху темно-зелене, голе, з нижнього боку — сизувате; восени набуває красивого світло-жовтого забарвлення. Квітки дрібні, жовтувато-білі, духмяні, по 5-11 шт. у суцвіттях, з характерним світло-зеленим прицвітком. Цінний медонос. Плоди — кулясті або овальні горішки без ребер. Тіньовитривала, морозостійка, середньовибаглива до ґрунтових умов, віддає перевагу свіжим, родючим ґрунтам. Чудово витримує формування крони, підходить для створення живої огорожі. Один із найкращих рослин для міського озеленення для алеєвих, групових, поодиноких посадок і високих живих огорож.

Має ряд цікавих декоративних форм (сортів): «Грінспайер» (‘Greenspire’) з щільною пірамідальною кроною і невеликим листям, ідеально підходить для алеєвих посадок і стрижених огорож; сорт «Еректа» (‘Erecta’) - гілки і пагони спрямовані вгору.

 

Липа крупнолиста або широколиста - Tilia platyphyllos

Аборигенний вид України. Зона 4. Дерево з густою, широкопірамідальною кроною, з червонувато-коричневими, пухнастими, рідше голими, молодими пагонами. Висота 25-30 (30) м, ширина крони 9-12 (16) м. Листя до 15 см, округло-яйцеподібне, зверху зелене, спочатку опушене, пізніше голе, знизу з біло-сірими волосками в місці з’єднання жилок. Листя розпускається пізніше, ніж у липи дрібнолистої. Квітки жовтувато-кремові, більші, але в меншій кількості в суцвітті (2-5), цвіте на два тижні раніше липи дрібнолистої. Плід — майже кулястий, ребристий, войлочно-опушений горішок з товстою шкаралупою. Зимостійка. Більш вимоглива до родючості ґрунту, але більш світлолюбна і посухостійка, ніж липа дрібнолиста. Один із найкращих рослин для міського озеленення для алеєвих, групових і поодиноких посадок.

Має багато сортів. Із поширених можна назвати сорт ‘Рубра’ (‘Rubra’) - примітний яскраво забарвленими коралово-червоними пагонами, які особливо ефектно виглядають у зимово-весняний період; сорт ‘Лациниата’ ('Laciniata') - примітний глибоко і нерівномірно розсіченим листям, загостреним на кінці, яке, крім того, часто в’ється або скручується, через що крона дерева виглядає дуже ажурною.

Липа крупнолиста	Листя сорту «Лациниата»

Липа войлочна або срібляста - Tilia tomentosa

Природно зростає у південно-східній частині Західної Європи, на Балканах і в Малій Азії. Зона 5а.

Струнке дерево з широкопірамідальною або овальною кроною. Висота 20-25(30) м, ширина крони 8-12 (16) м. Примітні листки цієї липи - округлі, до 15 см, зверху темно-зелені, на початку розвитку трохи пухнасті, з нижнього боку — біловато-войлочні, на войлочно-опушених черешках, при яскравому сонячному освітленні краї листка загинаються, відкриваючи сріблясту нижню сторону. Квітки жовтуваті, зібрані в суцвіття, дуже ароматні. Світлолюбна, досить морозостійка, добре переносить умови міста, відзначається високою посухостійкістю. Рекомендується для алеєвої, однорядної вуличної посадки, у групах і поодиноко.

 

Окрім перелічених вище видів в озелененні на території України поки рідше використовують липи: кавказьку, маньчжурську, американську та їх сорти.

Розмноження та особливості вирощування липи

Видові липи розмножуються насінням, відводками, а цінні декоративні форми - щепленням.

При посіві восени зрілих плодів із сухою твердою оболонкою бурого кольору сходи можуть з’явитися лише на другу або навіть третю весну після посіву. Тому бажано збирати плоди, які встигли лише пожовтіти, і оболонка їх ще не затверділа, - одразу сіяти їх на глибину 2-3 см. Якщо все ж зібрані стиглі плоди, то їх перед посівом необхідно стратифікувати у вологому піску протягом 4-5 місяців.

 

Перші роки сіянці липи потребують притінення. Вони ростуть повільно, але потім, років з 4-5 - швидше. Цвітіння і плодоношення починаються з 10-25 років, залежно від умов зростання. На постійне місце липи висаджують, як правило, 4-5-річного віку і старше, після того, як вони пройшли формування і 2-3-кратну пересадку в розсаднику. Молоді саджанці можна висаджувати і з голим коренем, але тільки в безлистому стані в міжвегетаційний період - зазвичай, ранньою весною (березень – квітень) і восени (друга половина вересня - перша половина жовтня). Великі саджанці висаджуються виключно з комом землі з березня по жовтень. Можлива також зимова посадка липи з комом землі, при температурі зовнішнього повітря не нижче мінус 10 градусів. При посадці дуже важливо не заглиблювати кореневу шийку саджанця і водночас не залишати її над поверхнею землі. Обираючи місце під посадку, слід знати, що липа віддає перевагу помірно багатим і зволоженим ґрунтам, дуже цінує якісний дренаж. Тому, якщо ґрунти на місці посадки не відповідають цим вимогам, необхідно замінити ґрунт у посадкових ямах на родючий і зробити дренаж. При тому, що липи серед листяних порід займають одне з перших місць за тіньовитривалістю, найкращий розвиток крони, особливо її пишності, буде на помірно освітлених ділянках. Звичайно, необхідно дотримуватися й інших умов посадки: полив, підв’язка до кілків великомірних саджанців, обрізка крони тощо.

Використання в озелененні та ландшафтному дизайні

Як уже зазначалося вище, липи часто застосовують у рядових посадках, це найкраще дерево для бульварних насаджень, алей садів і парків.

Стриженні огорожі, зелені стіни, боскети, берсо з липи - класичні елементи для оформлення парків у регулярному стилі.

Липа чудово виглядає як у поодинокій посадці, так і в чистих групах різних розмірів: від невеликої куртини до великих масивів. При складанні рослинних композицій іноді складно знайти заміну липі: не багато дерев здатні так гармонійно поєднуватися з будь-якими деревними породами. Залежно від підібраних компаньйонів, липа може стати основним акцентом, що привертає увагу до групи, або підкреслювати переваги інших рослин, стаючи бездоганним фоном для гарно квітучих і декоративно-листяних партнерів. Однак слід враховувати, що в придорожніх насадженнях дерева липи можуть страждати від солі, витоптування, сильної загазованості, а види з опушеним листям — від пилу. У таких несприятливих умовах вони більше піддаються небезпеці ураження шкідниками і хворобами.

Якщо розміри садової або присадибної ділянки дозволяють посадити липу, то її рядова посадка по периметру буде найкращим захистом ділянки від шуму, пилу і вітру, а поодинокі посадки або масиви - для створення затінених місць, що особливо важливо в літню спеку. До того ж, липа одна з найкращих ґрунтоулучшувальних порід. Листя липи містить велику кількість кальцію, завдяки якому при їх розкладанні покращуються фізико-хімічні властивості ґрунту і в кінцевому результаті підвищується її родючість. Більшість лип – відмінні медоносні та лікарські рослини. Липу справедливо вважають царицею медоносів. Важко знайти іншу таку рослину, квітки якої містили б так багато нектару.

Оскільки липу можна легко формувати і утримувати в певних розмірах, враховуючи її численні переваги, вона заслуговує більшого поширення не лише в міському озелененні, а й на присадибних ділянках.

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу