Клека́чка: вишуканість квітів, оригінальність плодів
В асортименті рослин для озеленення є величезна кількість декоративних кущів. При цьому більшість ландшафтних дизайнерів обходяться обмеженим набором найбільш поширених видів кущів – спіреї, кизильники, гортензії, чубушники, дейції, форзиції та ін. Але деякі фахівці прагнуть ввести в асортимент оригінальні, поки що рідко застосовувані види. Саме до таких кущів можна віднести представників роду Клека́чка, або Стафілея (лат. Staphýlea), родини Клека́чкові (Staphyleaceae). Свою назву цей рід отримав від грецького 'staphyle' — кисть, що вказує на будову суцвіть і означає «виноградна гроно». Справді, квітки цієї рослини зібрані в пониклу метелку і нагадують грона винограду. Американська назва клека́чки - здутий горіх (Bladdernut) - пов’язана з будовою її плодів.
Рід налічує 10 видів, природно поширених у Південно-Східній Азії, Північній Америці та Європі. Це кущі або невеликі дерева з дуже декоративними квітками та плодами. На Кавказі в природних умовах зустрічаються 2 види - клека́чка периста (Staphylea pinnata) і клека́чка колхідська (Staphylea colchica). В природних умовах України зустрічається єдиний представник роду – клека́чка периста, українська назва – клокичка периста. Цей кущ росте на Закарпатті та Поділлі. Вид занесений до Червоної книги України. Саме цей вид найчастіше зустрічається в культурі і застосовується для озеленення.
Клека́чка периста — Staphylea pinnata
Великий листопадний 3-4(5) метри заввишки кущ, рідше невелике деревце з розлогою формою крони.
Кора стовбура сірувато-бура, гілок — жовто-бура, молодих пагонів — зелена.
Яскраво-зелене листя, грона білих квіток, оригінальні пузирчасті лопатеві плоди роблять кущ декоративним з ранньої весни до пізньої осені.
Листки супротивні, непарноперисті з 5—7 листочків: листочки сидячі, яйцеподібні, на вершині коротко загострені, по краях дрібно- та гостропилчасті, зверху яскраво-зелені, знизу сіро-зелені, 50—90 мм довжини та 25—40 мм ширини, при довжині листкового черешка 100—200 мм.
В умовах України цвіте в травні, рідше на початку червня. Білі квітки зовні рожевуваті, у видовжених, мало розгалужених, пониклих суцвіттях до 15 см довжиною, що містять до 40 квіток, які цвітуть після розпускання листя протягом 20-25 днів. Вони мають слабкий, але приємний запах, і їх охоче відвідують бджоли. До речі, квіткові бруньки на самому початку їх розкриття можна використовувати в їжу. Вони дуже смачні в солоному вигляді. Їх засолюють разом з різними приправами, на Кавказі ця страва відома під назвою «джонджолі».
Після запилення розвиваються плоди-коробочки незвичайної форми – широко обернено-яйцеподібна, 2-3-лопатева здута коробочка, до 5 см довжиною, в кожній з яких міститься до 20 насінин. Насінини круглі, блискучі, досить великі, близько 2 мм у діаметрі, світло-коричневого кольору. При дозріванні коробочок вони висипаються на землю.
Рослини роду Клека́чка віддають перевагу родючим, багатим перегноєм ґрунтам з достатнім зволоженням, добре витримують затінення. Але для гарного цвітіння і плодоношення слід висаджувати на світлих сонячних місцях, захищених від холодних вітрів.
Клека́чка чутлива до підживлень, як і більшість рослин, особливо до азотних добрив. Підживлення краще проводити, починаючи з другого року життя рослин, щоб не обпекти корені молодих сіянців. Можна підживити 2-3 рази за вегетацію розведеним розчином сечовини (приблизно 20 г на відро води).
Український вчений Деревенко Т.А., який вивчав клека́чку, вважає, що при насіннєвому розмноженні найбільш ефективним є літній посів свіжозібраними насінням.
Для отримання сходів навесні насіння треба зібрати заздалегідь (перша половина липня) і сіяти одразу після збору або стратифікувати у вологому піску при температурі 0 - +50 С. При вегетативному розмноженні слід використовувати зелені напівздерев’янілі живці, які заготовляли з середньої частини крони. Вкорінювати в холодному парнику в субстраті, що складається зі шару крупнозернистого піску (3-5 см) і листової землі. Оптимальні терміни для живцювання – період відцвітання та інтенсивного росту пагонів (III декада травня - I декада червня).
Рекомендується для одиночних та групових посадок у захищених місцях парків, скверів і присадибних територій, якщо вони мають велику площу.
Окрім цього виду можна також застосовувати менш поширені види та форми, які зустрічаються в колекціях ботсадів і дендропарків України, а саме:
Клека́чка колхідська — Staphylea colchica
Листопадний кущ або невелике деревце до 4 м заввишки, з бурою корою і голими, зеленими пагонами. Листя складне, непарноперисте, з 5-7 листочків або трійчасте, дрібнопилчасте по краю, спочатку трохи опушене, пізніше голе. Квітки зібрані в пазушні, довгочерешкові, яйцеподібні метелки, жовтувато-білі. Плід — здута коробочка, до 8 см довжиною, видовжено-яйцеподібна, звужена до основи і загострена на вершині, з розходящимися плодолистками. Дуже декоративна. Добра в одиночних і групових посадках.
Має кілька декоративних форм: Коха (f. Kochiana) — з опушеними тичинковими нитками; Коломб’єра (f. Соulombieri) — більш потужна рослина з великим листям, листочки якого видовжені, загострені, плоди з розпростертими долями.
Відомий гібрид між клека́чкою перистою і клека́чкою колхідською — Клека́чка вишукана (S. elegans Zbl.).
Клека́чка Бумальда - Staphylea bumalda
Кущ до 2 м заввишки з розпростертими гілками. В природних умовах росте в Південній Японії, Північно-Західному та Центральному Китаї на родючих, вологих ґрунтах по берегах невеликих водотоків, разом з іншими деревними породами.
Кора стовбура темно-сіра, молодих пагонів буро-оливкова. Листя трійчасте.
Цвіте наприкінці травня - на початку червня протягом 10-12 днів. Суцвіття – рихла метелка, квітки білі. Плоди – дволопатева коробочка 2-5 см, достигають до кінця серпня. Зимостійкість у молодих екземплярів середня, у старших – висока.
Окрім перелічених видів у колекціях ботсадів і дендропарків України можна зустріти також:
Клека́чка трилопатева - Staphylea trifolia
Високий кущ або невелике деревце до 5 м заввишки. Батьківщина - Східні та центральні райони Північної Америки. Росте швидко. Цвіте наприкінці травня - на початку червня, 10-12 днів. Квітки білі у пониклих суцвіттях. Плоди – трилопатева коробочка до 5 см довжиною і 2-3 см шириною, достигають до кінця серпня. Зимостійкість висока.
Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу
Всі фото для статті зроблені автором у ботанічних садах і дендропарках України