Дніпровсько-Орільський заповідник
Створення заповідників, заказників, національних парків є, мабуть, найважливішим у системі державних заходів з охорони природи. І особливу роль у цьому списку відіграють саме заповідники. Заповідники справді є національним надбанням країни, тому на їхніх територіях встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів.
Як правило, заповідники є регіональними науково-дослідними установами зі штатом наукових працівників і відповідним обладнанням. Вони забезпечують ведення комплексних спостережень і досліджень, спрямованих на вивчення об’єктів природи з метою обґрунтування методів раціонального природокористування. На території заповідників заборонені будь-яка виробнича діяльність і масові відвідування.
На сьогодні в нашій країні функціонує 19 природних заповідників, зокрема в зоні мішаних лісів знаходяться 4 (Поліський, Рівненський, Древлянський, Черемський), у лісостеповій зоні — 3 (Розточчя, Медобори, Канівський), у степовій зоні — 7 (Дніпровсько-Орільський, Казантипський, Луганський, Опуцький, Український степовий, Єланецька степ, Михайлівська цілина), у Карпатах — 1 (Горгани), у Кримських горах — 4 (Карадазький, Кримський, Мис Мартьян, Ялтинський). Крім цього є ще 4 біосферні заповідники - "Асканія-Нова" (Херсонська обл., Дунайський заповідник (Одеська обл.) Карпатський державний заповідник (Закарпатська обл.), і Чорноморський біосферний заповідник (Херсонська та Миколаївська області)
У цій статті йтиметься про один із перелічених заповідників - Дніпровсько-Орільський природний заповідник (укр. Дніпровсько-Орільський природний заповідник), який мені вдалося відвідати на початку літа 2014 року.
Спочатку офіційна інформація про заповідник:
Дніпровсько-Орільський природний заповідник, розташований у південно-східній частині Петриківського району і частково в Дніпропетровському районі (Дніпропетровська область, Україна). Створений постановою Ради Міністрів УРСР від 15 вересня 1990 р. №262 на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників Таромський уступ і Обухівські плавні, загальною площею 3 766 га.
Заповідник розташований у долині Дніпра і плавнях р. Протовчі (сучасне русло Орелі).
Флора заповідника представлена 731 видом судинних рослин, 34 видами мохоподібних, 25 видами лишайників. З них у Червону книгу України занесено 11 видів, а саме: пальчатокорінник болотний, пальчатокорінник шоломоносний, коручка болотна, тюльпан дубовий, птахомолочник Буше, крокус сітчастий, простріл чорніючий, ковила дніпровська, водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, пальчатокорінник травневий, у Європейський червоний список – 3 види: крестовник дніпровський, козлобородник український і роголистник донецький. Заповідник має плавневі ліси, луки, ділянки автохтонної рослинності: ковила, сон-трава, тюльпан, шелюга, чорноклен.
Фауна. Найбільшим видовим різноманіттям хребетних відзначається орнітофауна. За період існування заповідника за матеріалами інвентаризації на його території зафіксовано перебування 171 виду птахів із 45 родин, 16 родів. За характером перебування на території заповідника вони поділяються на пролітних – 16 видів, зимуючих – 14, гніздуючихся з невстановленим статусом перебування – 151 вид. Територія заповідника є місцем концентрації птахів на гніздуванні та в період сезонних міграцій. Частина околоводних і водно-болотних птахів із загальної кількості видів становить 35%, хижих птахів – 9%, інших – 56%. Найповніше тут представлені горобцеподібні – у заповіднику їх зареєстровано 75 видів.
На сьогодні в заповіднику зафіксовано 10 видів птахів, які занесені до Червоної книги України, 2 види – до Європейського Червоного списку, 29 видів – рідкісні та зникаючі птахи, які підлягають охороні в межах Дніпропетровської області. У заплавній частині заповідника знаходиться найбільша в регіоні колонія сірої чаплі. Із "червонокнижних" птахів тут охороняються орлан-білохвіст, скопа, змієїд, гоголь, нирок білоглазий, поручейник, кроншнеп-сорока, журавель сірий. Дніпровсько-Орільська заплава віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення.
Важливу роль водойми заповідника відіграють у відтворенні та нагулі молоді риб усього верхнього ділянки Дніпровського водосховища, оскільки інші заплавні системи верхів'я водосховища зазнали значної антропогенної трансформації. У водоймах заповідника найпоширеніші щука, плотва, бобирець, краснопірка, верховка, лин, уклейка, густера, лящ, горчак, карась сріблястий, щиповка, судак, окунь, бичок-цуцик, єлець, подусть, синць, чехонь, налім і колюшка трьохігла, які входять до Червоного списку Дніпропетровської області, трапляється стерлядь – вид, занесений до Червоної книги України.
У межах заповідника виявлено 38 видів ссавців (5 видів комахоїдних, 6 – рукокрилих, 9 – хижих, 1 – зайцеподібний, 13 – гризунів і 4 – копитних), серед яких 6 видів занесено до Червоної книги України: гігантська вечірниця, мала вечірниця, борсук, горностай, видра річкова, мишівка степова. Тут охороняються також 22 види тварин, які підлягають особливій охороні і занесені до 2-го додатку Бернської конвенції.
Із аборигенних видів у заповіднику проживають їжак білобрюхий, вовк, лисиця, заєць-русак, річковий бобер, дикий кабан, косуля і лось європейський, із інтродукованих видів – єнотовидний собака, ондатра, білка звичайна і плямистий олень.
Ландшафти. Заповідник представляє ландшафт і біорізноманіття долини Дніпра і заплави його притоки – р. Орелі, а також їх акваторій.
Ця унікальна територія природно-заповідного фонду України знаходиться в центрі сучасного індустріального регіону, серед промислового ландшафту, садово-городніх кооперативів тощо. Будівництво Дніпрогесу, освоєння природних ландшафтів, перетворення Дніпра в каскад водосховищ призвели до значної деградації природних екосистем цього регіону.
На сьогодні заповідник – це своєрідний острів майже незміненої дикої природи, яка знаходиться в оточенні агроіндустріального ландшафту, "затиснутий" між двома промисловими гігантами – містами Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ. Заплавна частина включає фрагментарні ділянки середньозаплавних лісів, вологих і сухих лук, систему заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Арена частина характеризується наявністю ділянок піщаної степу, кущових асоціацій із шелюги і чорноклена, штучних соснових і білоакацієвих насаджень. Інтразональність природно-територіального комплексу заповідника надає йому унікальність, відіграє важливу роль у збереженні біорізноманіття флори і фауни всього регіону.
Особисті враження від відвідування заповідника
Відвідати територію заповідника мені, як спеціалісту-дендрологу, з метою вивчення дендрофлори виявилося непростою справою. Лише після тривалої переписки, дзвінків керівництву заповідника і вищестоящої організації, врегулювання формальностей ми, разом із колегою - ботаніком, наприкінці червня 2014 року, змогли відвідати цей чудовий куточок. Скажу відразу, що зусилля не були марними. Адже споглядання дикої прекрасної природи, піший похід територією заповідника і поїздка на човні по тихих заводях з виїздом у дельту річки Орель були нам цікаві не лише як спеціалістам, а й як людям, які люблять подорожувати і цінують природу.
З Дніпропетровська до території заповідника ми їхали по Дніпру на катері. У цьому місці Дніпро практично тече в природних берегах - Дніпродзержинське водосховище вже закінчилося, Запорізьке ще не почалося. При цьому ширина Дніпра тут досить значна – понад 700 м. Оскільки цей відрізок Дніпра знаходиться між двома великими містами, то кількість рибалок на різних плавзасобах, від гумових човнів до великих яхт, у цьому місці просто "зашкалює" і, звичайно, серед них є такі, які не проти порибалити або просто відпочити в акваторії і на території заповідника. Спеціаліст заповідника, який нас супроводжував, говорячи про проблеми заповідника, сказав, що однією з головних і гострих проблем без сумніву є проблема охорони території від несанкціонованого відвідування, адже не можуть же вони цей живий шматок природи обнести колючим дротом.
На берег ми висадилися біля одного з постів охорони заповідника, де є кілька дерев’яних будиночків для розміщення наукових працівників і санкціонованих відвідувачів заповідника.
Піший похід. Хоча значну частину території заповідника становлять водні простори – заплави, озера, болота, акваторії річок Дніпра і р. Орелі (50 метрів від берегової лінії), ділянки суші в балансі території становлять понад 50 %, це 2004 га лісів і 386 га степу (луки). Пішохідною стежкою ми пройшли понад 5 км. Наш шлях пролягав через різноманітні ландшафти – лісові насадження, затоки, степ.
Лісові насадження, здебільшого, представлені тополею білою і чорною, в’язом гладеньким, дубом звичайним, вербою білою, вільхою чорною, сосною звичайною, білою акацією. Зустрічається також шовковиця чорна, в’яз дрібнолистий, яблуня лісова, груша звичайна, горіх грецький, бересклет європейський, верба козина, верба тритичинкова, шелюга тощо.
Дуже красиво на фоні блакитного неба і води виглядають куртини тополі білої, стовбури якої мають гладку сіро-зелену кору, а листя, завдяки біловолохатому опушенню, здаються сріблястими. Недарма друга назва цього дерева – тополя срібляста.
Цього року в заповіднику добре вродила шовковиця. Її плоди – справжній делікатес для диких кабанів, які мешкають у заповіднику. Земля під кожним деревом шовковиці не лише витоптана ними, а й ретельно розритa. До речі, такі розриті кабанами площі зустрічаються в багатьох місцях заповідника, що, на мою думку, завдає шкоди рослинності, зокрема й "червонокнижним" рослинам. Це свідчить про неоднозначність повного невтручання людини в життя заповідника, особливо на відносно невеликих територіях.
Водними просторами заповідника
Хоча суходільна частина заповідника безперечно приваблива, мабуть, найкрасивіші види відкриваються з водної гладі. На моторному човні ми пропливли по більшій частині водної території заповідника вздовж берегової лінії Дніпра. Запливали в численні заводі, допливли до місця, де річка Орель впадає в Дніпро, повною мірою оцінивши головну природну перлину Дніпровсько-Орільського заповідника – Обухівські плавні. Плавні слугують місцем проживання численних видів птахів, понад трьох десятків видів риб і багатьох інших тварин, включно зі зміями і земноводними (перелік основних представників флори і фауни наведено на початку статті). Нам частіше траплялися сірі чаплі, баклани, у небі постійно можна було бачити канюків, чайок.
Найбільше вразили суцільні зарості латаття і кубишки в численних заплавах. У цей час вони дуже гарно цвіли, що надавало плавням особливого шарму.
Я чув багато про виняткову чистоту води в річці Орель, тому дуже хотілося в цьому переконатися. На жаль, можливо тому, що ми далеко не запливали вглиб річки від її гирла, або можливо глибина не дозволяла оцінити чистоту, але надто чистою вона не здалася.
Зате дуже засмутили численні котеджі, багаторівневі будинки і дачі, які практично впритул підходили до протилежного від заповідника берега Орелі. Тут я ще більше оцінив важливість заповідника у справі охорони дивовижного куточка Обухівських плавнів. Якби не він, з великою ймовірністю такі приватні території були б і тут, і тоді б точно ми не мали можливості милуватися недоторканими природними ландшафтами.
І наостанок
Наша поїздка була розрахована на два дні, тому у нас була прекрасна можливість пізно ввечері посидіти біля вогнища, поговорити про турботи і проблеми заповідника і просто поговорити "про життя" під легкий шум хвиль річки і шелест дерев.
Говорячи про проблеми, охорона заповідника відзначала неоднозначну роль численних контролюючих органів, які лише вказують на деякі недоліки в роботі заповідника, виписуючи штрафи і застосовуючи інші санкції, але ніяк не допомагають вирішувати численні проблеми, пов’язані із забезпеченням збереженості території заповідника. Як приклад можна навести такий випадок. Після танення льоду і льодоходу, а також після того, як знижується рівень води в річці, по берегах, вздовж території заповідника, накопичується велика кількість сміття, передусім пластикової тари, яку, не в змозі швидко прибрати невеликий штат працівників заповідника. Адміністрація заповідника попросила допомоги у громадськості, оголосивши суботник, за що і була покарана контролюючими органами. І це лише один приклад.
Поїздка до цього чудового і унікального куточка України нам запам’ятається надовго, і ми щиро вдячні працівникам заповідника і всім тим людям, завдяки яким ця поїздка стала можливою.
Усі фото в статті автора, зроблені ним під час відвідування заповідника. При їх використанні посилання на портал «Ваш сад» обов’язкове.
Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу