Дерева для лужних ґрунтів

Підбираючи рослини для озеленення, необхідно враховувати безліч екологічних факторів території – родючість, вологість і механічний склад ґрунту, освітлення, рівень ґрунтових вод тощо. Поряд із цими факторами дуже велике значення для хорошого росту і стану рослин має й кислотність ґрунту.

У цій статті ми розповімо про лужні ґрунти та про дерева, які можуть успішно рости в таких умовах.

Які ґрунти називають лужними?

Лужні ґрунти характеризуються наявністю солей кальцію (вапна) і високими значеннями рН ґрунтового розчину. За величиною рН розрізняють такі градації лужності ґрунтових розчинів:

слабколужні - рН 7-8; середньолужні - рН 8-8,5; сильно лужні - рН – 8,5 і більше

Точно визначити значення рН ґрунтового розчину можна лише в лабораторних умовах, а орієнтовно за допомогою лакмусового (індикаторного) паперу – водний розчин лужного ґрунту забарвить стандартний індикаторний папірець у синій колір. Наявність вапна в ґрунті можна також визначити за допомогою оцту: при його нанесенні на грудку землі, в якій є вапно, відбудеться реакція – земля буде пінитися і шипіти.

Вапнякові ґрунти бувають дуже різними – від кам’янистого суглинку, що лежить на шарі вапняку, до сильно глинистого ґрунту. Але всі вони є лужними ґрунтами, тобто насичені лугом.

Висока лужність несприятлива для росту і розвитку більшості рослин. Лужні ґрунти, в основному, мають низьку родючість, несприятливі фізичні властивості і хімічний склад. Вони, як правило, важкі, у вологому стані в’язкі, липкі, водонепроникні.

В Україні лужні ґрунти, в основному, розташовані на півдні в степовій і лісостеповій частинах і приурочені до південних чорноземів, каштанових і бурих ґрунтів.

Покращення лужних ґрунтів

Покращити лужні ґрунти, а особливо солонці і сильно солонцюваті ґрунти, можна лише корінними меліоративними заходами з внесенням сірчанокислого кальцію — гіпсу. Кальцій витісняє поглинутий натрій, в результаті солонцеві горизонти стають більш структурними, водопроникними, а, отже, вдається видаляти солі і з нижніх горизонтів. На практиці частіше використовують відходи фосфоро-видобувної промисловості — фосфогіпс. Окрім сірчанокислого кальцію, у ньому є домішки сірчаної кислоти і фтору. Кислота корисна для нейтралізації лужності. Але небезпечна домішка фтору через токсичність. Однак прямих даних, що він надходить із ґрунту в рослини, не отримано. Норма внесення гіпсу на солонцях — близько 0,5 кг/м2, на солонцевих ґрунтах достатньо 0,2 кг/м2 гіпсу або фосфогіпсу.

Іноді, для покращення лужних ґрунтів, рекомендують глибоку оранку, однак без внесення меліоративних добавок вона неефективна.

Процес меліорації солонців значно прискорюється при зрошенні. У сухих районах воно необхідне.

Слабколужні ґрунти на присадибних ділянках покращують неглибоким перекопуванням, внесенням підвищених доз органічних добрив і посівом сидератів - люцерни, гірчиці тощо.

Асортимент деревних рослин для лужних ґрунтів

Більшість рослин у саду віддають перевагу ґрунту з нейтральною реакцією або близькою до неї з невеликими відхиленнями в той чи інший бік).
Рослини, які віддають перевагу лужним ґрунтам, називають кальцефілами.
Асортимент плодових і ягідних культур, які можна успішно вирощувати на лужних ґрунтах, досить обмежений. Але якщо рН не перевищує 8, то ці умови придатні для вирощування таких порід плодових культур: абрикос, айва, груша, персик, черешня, кизил, мигдаль, горіх волоський, шовковиця тощо.

Сильно лужні (солонцюваті) ґрунти надзвичайно несприятливі для винограду і більшості плодових культур, звичайною реакцією яких на це є захворювання хлорозом (пожовтіння листя, слабкий ріст пагонів і суховершинність).

Багато рослин взагалі не переносять великий відсоток вапна, тому на лужних ґрунтах не можна садити рослини, що не переносять цю речовину, наприклад: рододендрони, азалії, верески та інші.

На вапнякових, лужних ґрунтах можна успішно вирощувати широкий асортимент декоративних рослин. Їх вибір досить великий, тому навести повний список у короткій статті неможливо. Нижче представлені найбільш поширені і найбільш невибагливі декоративні дерева (види та їх декоративні форми - сорти), які традиційно застосовуються в озелененні на території України на лужних ґрунтах, а також наведена їх коротка характеристика, а саме їх розміри і основні декоративні властивості.

Листяні дерева для лужних ґрунтів

Айлант високий або китайський ясень — Ailanthus altissima

Дерево висотою 20—25 м, зі струнким циліндричним стовбуром, вкритим тонкою світло-сірою корою; молоді дерева з широкопірамідальною кроною, старі — з шатроподібно-розкидистою. Крона напівпрозора. Листя складне, непарноперисте, пальмоподібне (як у перистих пальм), дуже велике, довжиною до 60 см, а у порослевих екземплярів навіть до 1 м. Листя з 13—25 листочків, яйцеподібно-ланцетних, голих, знизу сизуватих, довжиною 7—12 см, з 2—4 великими тупуватими зубцями біля основи; при дотику листя видають неприємний запах.

Квітки двостатеві і тичинкові (чоловічі), дрібні, жовтувато-зелені у великих метелках, довжиною 10—20 см. Чоловічі квітки мають неприємний запах. Плоди — крилатки довжиною 3—4 см світло-червонувато-коричневого кольору.

Світлолюбний; до ґрунтових умов невибагливий, росте на сухих кам’янистих, щебенистих і піщаних ґрунтах, витримує досить значну засоленість ґрунту, добре росте навіть на солончаках, але найкраще розвивається на глибоких суглинних, достатньо вологих ґрунтах.

Клен польовий - Acer campestre

Дерево висотою 12-15 метрів. Крона овальна, густа. Листя п’ятилопатеве, рідше трьохпальчатолопатеве. Дуже тіньовитривалий. Відносно посухостійкий, вимогливий до багатства ґрунтів.

Айлант високий	Клен польовий

Клен ясенелистий - Acer negundo

Дерево 10-15 (18) метрів заввишки. В озелененні частіше застосовують декоративні форми:

- 'Odessanum' - дерево висотою до 9 м дуже з красивим яскраво, лимонно-жовтим листям. Черешки листя оранжево-жовтуваті.

- 'Elegantissima' - частіше кущова форма (близько 5 м заввишки), молоде листя з яскраво-жовтим облямуванням, що світлішає з віком.

- 'Flamingo' - частіше у штамбовій формі висотою близько 5 м. Листя вкриті плямами білого та рожевого кольору. При розпусканні вони мають кремово-зелене забарвлення, потім на них з’являються ніжно-рожево-білі смуги і широка облямівка того ж кольору, пізніше рожевий колір переходить у білий або блідо-зелений.

- 'Variegatum' ('Argenteo-variegatum') - дерево або кущ висотою 5-7 м. Листя мають по краю нерегулярну широку смугу кремового кольору, рожеву при розпусканні.

Клен гостролистий - Acer platanoides

Дерево висотою 18-25 м. В озелененні застосовують як вид, так і його численні сорти:

- 'Crimson King' (синонім 'Schwedleri Nigrum'). Дерево досягає 20 м у висоту. Листя має насичене пурпурове, майже чорне забарвлення протягом усього сезону.

- 'Drummondii'. Дерево до 6-10 м (іноді до 12 м) у висоту. Листя з широкою нерівномірною смугою кремового кольору.

- 'Globosum' невелике дерево, частіше у штамбовій формі 4-6 (7) м заввишки, 3-5 м шириною, спочатку строго сферичне, пізніше поступово крона стає приплюснутою.

Клен ясенелистий 'Variegatum'	Клен гостролистий

Гледичія колюча (трьохколюча, звичайна) - Gleditsia triacanthos

Дерева 8-15(20) м заввишки. Мають ажурну крону, перисте листя і гарні плоди – боби. Дуже посухостійка.

Катальпа бігнонієвидна, або звичайна — Catalpa bignonioides

Дерево до 20 м заввишки. Крона широкоовальна, листя великі. Гарне рясне цвітіння.

Гледичія колюча	Катальпа бігнонієвидна

Церцис стручкоплідний (європейський), або "Іудине дерево" — Cercis siliquastrum. Росте у вигляді дерева (іноді куща), до 10 м заввишки, з розкидистою, рихлою кроною. Гарно цвіте у травні, під час цвітіння всі гілки суцільно вкриваються пучками фіолетово-рожевих квіток.

Глід колючий (звичайний) — Crataegus oxyacantha (laevigata). Великий кущ до 4 м заввишки або деревце до 5 м, з густою, овальною кроною і колючими гілками. Листя широкояйцеподібне з 3-5 лопатями. Білі квітки по 5-10 у щитках. Тривалість цвітіння 10-12 днів. Круглі плоди до 1,2 см у діаметрі, яскраво-червоного до пурпурового забарвлення, з жовтою м’якоттю.

Можна використовувати й інші види глодів – алтайський, кроваво-червоний, м’якуватий, півняча шпора, однопестиковий та інші.

Ясен звичайний — Fraxinus excelsior

Дерево до 30 м заввишки, з широкоовальною, ажурною кроною. Росте швидко, світлолюбивий. Має багато форм, що використовуються в озелененні. Найцікавіші з них:

- плакуча (f. pendula) — деревце до 8 м заввишки, з куполоподібною кроною і довгими гілками, що звисають до землі, дуже ефектне в поодинокій посадці;

- жовтолистна (f. aurea) — з жовтим листям тощо.

Шовковиця біла, або тутовник — Morus alba

Дерево до 20 м заввишки, в несприятливих умовах — кущ. Крона густа, сферична, у старих дерев — розкидиста. Листя різноманітної конфігурації і величини навіть на одному дереві, від цілих до лопатевих, влітку темно-зелені, восени — солом’яно-жовті. Досить декоративні суцвіття — солодкі, їстівні, різноманітного забарвлення. Має багато декоративних форм, з яких найбільш ефектні:

- плакуча (f. pendula) — висотою до 5 м, з тонкими пониклими до землі гілками;

- розсіченолиста (f. sceletoniana) — дуже вишукана, з листям, розділеним на правильні, вузькі лопаті, при цьому верхівкова і дві бічні лопаті мають сильно витягнуті кінці;

- золотиста (f. aurea) — з золотисто-жовтими молодими пагонами і листям.

Платан східний або Чинар — Platanus orientalis

Потужне дерево до 30-40 (50) м заввишки, має потужну, широкоокруглу, циліндричну, куполоподібну або сферичну крону. Зазвичай одностовбурне дерево, рідше з кількома стовбурами з загальним підставою. Кора дуже оригінальна, на гілках гладка, зеленувато-сіра; на молодих стовбурах сіра, що відшаровується великими пластинами; на старих — темно-сіра, з глибокими тріщинами. Листя великі (15 - 18 см), чергові, пальчато-лопатеві. Росте швидко, витримує зниження температури до —25°С,

Тополя чорна або Осокір — Populus nigra

Велике дерево, висотою до 30 м, з потужною, широкою, гіллястою кроною. Листя ромбічні або трикутні, з довгим тонким гострим кінцем, темно-зелені зверху і дещо світліші знизу, по краю дрібно-тупозубчасті, ароматні. До ґрунтових умов маловимогливий, може рости на сухих і порівняно бідних ґрунтах. На багатих і вологих росте дуже швидко. Зимостійкий і посухостійкий. Газо- і димостійкий.

Також переносять наявність вапна в ґрунті: Тополя Сімона, або китайська — Р. simonii; Тополя Болле — Р. bolleana; Тополя пірамідальна — Р. pyramidalis.

Сумах пухнастий або оленерогий (Оцтове дерево) — Rhus typhina (Rhus hirta)

Дерево висотою 10-12 м або великий кущ. Має прекрасну, декоративну, ажурну крону, товсті, пухнасті, світло-бурі пагони, що нагадують оленячі роги. Великі, довжиною до 50 см, непарноперисті листя з дивовижною бархатистою поверхнею, складаються з 11-31 листочка, довгозагострених на вершині і грубозубчастих по краю, зверху матово-темно-зелені, знизу біловато-сизі. Восени листя блідо-помаранчеві до густо-бордових тонів. У період дозрівання плодів сферичні кістянки, вкриті червоним щетинистим опушенням, дуже прикрашають рослини, часто до весни.

Софора японська — Sophora japonica

Струнке, листопадне дерево до 25 м заввишки, з красивою, густою, сферичною кроною до 20 м у діаметрі. Листя великі, до 25 см довжиною, непарноперисті, складаються з 7-17 яйцеподібних або ланцетно-продолговатих листочків, щільних, темно-зелених, блискучих зверху і сизуватих знизу. Квітки жовтувато- або зеленувато-білі, у великих метельчатих суцвіттях. Боби до 10 см, чітко видимі, різко перетягнуті, при дозріванні янтарно-жовті. Світлолюбна. Дуже посухостійка, невибаглива до ґрунту, стійка до диму і газів.

Сумах пухнастий	Софора японська

Дуб пухнастий — Quercus pubescens

Дерево висотою до 8-10 м, з невисоким, звивистим стовбуром і широкою кроною, іноді росте кущем. Молоді пагони сильно опушені. Листя 5-10 см довжиною, дуже змінні за формою і величиною, з 4-8 парами тупих або загострених лопатей, зверху темно-зелені, голі, знизу сіро-зелені, опушені. Росте повільно, світло- і теплолюбний, посухостійкий.

Дуб черешчатий — Quercus robur

Довговічне, дуже потужне дерево до 50 м заввишки, при поодиноких посадках на відкритих місцях — з коротким стовбуром і широкою, розкидистою, низько посадженою кроною. Листя чергові, шкірясті, подовжені, обернено-яйцеподібні, до 15 см довжиною, з витягнутою вершиною і 3-7 парами тупих, бокових лопатей неоднакової довжини. Жолуді до 3,5 см, на 1/5 охоплені плюскою, дозрівають ранньою осінню. При тому, що віддає перевагу глибоким, родючим, свіжим ґрунтам, здатний розвиватися на будь-яких, включно з сухими і засоленими. Має високу посухо- і жаростійкість. Одна з найбільш довговічних українських аборигенних порід. Такі характеристики роблять його незамінним у зеленому будівництві.

Робінія псевдоакація або Акація біла — Robinia pseudoacacia

Листопадне дерево до 30 м заввишки, з просвітленою, розкидистою, ажурною кроною, що складається з окремих ярусів. Пагони голі, зеленувато-сірі або червоно-бурі, колючі. Листя чергові, непарноперисті, з 7-19 листочків обернено-яйцеподібної або еліптичної форми. Навесні вони зелені, шовковисто-опушені, влітку — темно-зелені, іноді жовтуваті, знизу сизуваті, голі; восени — темно-зелені. Квітки білі або злегка рожевуваті, запашні, у пониклих китицях до 20 см довжиною. Плід — бурий, плоский, лінійно-продолговатий біб 5-12 см довжиною. У білої акації є велике різноманіття декоративних форм. Найчастіше в озелененні застосовують такі: пірамідальна (f. stricta), зонтична (f. umbraculifera), золотиста (f. aurea), розсіченолиста (f. dissecta).

Груша іволиста — Pyrus salicifolia

Невисоке дерево до 8-10 м, крона широкояйцеподібна. Молоді пагони з біло-войлочним опушенням. Листя вузьколанцетні до 8 см, при ширині 1 см; молоді — сріблясті, пізніше трохи блискучі, темно-зелені зверху і біловато-пухнасті знизу. Квітки до 2 см у діаметрі, білі, зібрані у щиткоподібні суцвіття. Плоди дрібні до 2 см, з короткою плодоніжкою. Посухостійка, невибаглива до ґрунту, переносить навіть засоленість і ущільнення. Димостійка і газостійка.

Груша лохолиста — Pyrus elaeagnifolia

Деревце до 10 м заввишки. Крона широка, ажурна, з колючими, войлочно-опушеними пагонами. Ланцетні листя до 9 см довжиною, сріблясті з обох сторін, сіро-войлочні, дуже нагадують листя лоха, за що вид і отримав свою назву. Квітки білі з рожевим відтінком, до 2,5 см у діаметрі, дуже ефектні в період цвітіння на фоні сріблястого листя. Плоди до 2 см у діаметрі. Рослина невибаглива до багатства ґрунту, може рости на кам’янистих малородючих ґрунтах, посухостійка, світлолюбна. Зимостійкість досить висока, витримує зниження температури до -20-25 °С.

В’яз перистоветвистий або Карагач (Берест) перистоветвистий — Ulmus pinnato-ramosa

Дерево до 15 м заввишки, з ажурною кроною, розкидистою в молодості і овальною у дорослих дерев; з тонкими, гнучкими, сірувато-опушеними, пониклими гілками. Листя еліптичні, дрібні, гладкі, іноді симетричні, крупнозубчасті, темно-зелені, жовтіють восени. Квітки і крилатки дрібні, у пучках. Світлолюбивий, посухостійкий.

В’яз приземистий або дрібнолистий — Ulmus pumila

Невелике дерево до 15 м заввишки, або кущ з густою, округлою кроною і тонкими гілками. Молоді пагони опушені. Дрібні еліптичні листя до 2-7 см довжиною, шкірясті, трохи нерівнобокі, з гострою короткою вершиною і просто або двічі зубчастим краєм, гладкі, в молодості опушені. Навесні листя зелені, знизу світліші; влітку — темно-зелені; восени — оливково-жовті. Квітки зібрані в невеликі пучки. Крилатки — жовто-бурі або охристі. Світлолюбивий, посухостійкий, добре переносить умови міста.

Рековець Петро, дендролог,
голова правління
Київського ландшафтного клубу

Усі фото для статті зроблені автором, при їх використанні посилання на портал «Ваш сад» обов’язкове